Російський удар по Києво-Печерській лаврі є свідомим актом помсти та спробою знищити українську самобутність

Російський удар по Києво-Печерській лаврі є свідомим актом помсти та спробою знищити українську самобутність

Цієї ночі росія прилетіла ракетою в Успенський собор Києво-Печерської лаври. І зараз нам почнуть розповідати, що це "випадкове влучання".

Не випадкове. Це не воєнна ціль - це ідеологічний постріл.

росія десятиліттями тримала Лавру у своєму полоні: московські попи, резидентура, координація російської розвідки просто в серці Києва. Ми її повернули. А у двадцять п'ятому році повернули туди й Мазепу - встановили пам'ятник людині, яка вкладала величезні кошти у відбудову Лаври. Це був наш ідеологічний удар по москві: ми більше не відмовляємося від свого спадку. І ось вони відповідають - ракетою.

І окремо прошу: не повторюйте брехню, що "росія підірвала собор у сорок першому, а тепер повторила". Успенський собор у 1941-му підірвали німці - бо не змогли його розмінувати після того, як НКВД нашпигувало вибухівкою весь центр Києва. Це була війна, де Україна опинилася між молотом і ковадлом. Не треба дарувати ворогу чужих "заслуг".

А тепер найголовніше. Вчора був день народження Трампа. Вчора Путін майже годину просив його "зупинити Зеленського й війну". А того ж вечора, ніби салютом на свято, вгатив по найбільшій українській реліквії й по місту.

Людина, що говорить про мир, наносить ракетний удар. Жодної розмови про мир не було.

І ще. Усі адреси наших "небожителів" із печерських пагорбів росіянам відомі. Адреси наших оборонних заводів - теж, ми всі родом з однієї колонії під назвою СРСР. Вони можуть бити по них точно. Вони цього не роблять. Бо мета зараз одна - залякати нас, щоб ми самі вимагали від Зеленського "зупинити війну".

Бо Путін застряг у пастці власної жадності й дурості. Зупинити цю війну не може ніхто, крім нього самого. А він не хоче.

Викривач НАБУ Олексій Гончар опинився у Вінницькому СІЗО у справі про фіктивне бронювання

Людина, чиї заяви свого часу запускали найгучніші антикорупційні справи країни, сама пішла під варту без права застави за статтею про злочини проти основ національної безпеки, пише Олег Чеславський.

Ігор Ніконов назвав екоактивістів рекетирами, і цю тезу підхопила хвиля дописів

Поки на Теремках пиляли столітні дуби, у фейсбуці розгорнулася синхронна кампанія, учасники якої пояснювали киянам, що справжня загроза країні це не вирубка, а люди, які стоять перед пилкою. Аргумент у всіх один і той самий: активісти заважають відбудові, відлякують інвестиції і взагалі занадто добре живуть під захистом ЗСУ. Тим часом ділянка, довкола якої все відбувається, ще у 2019 році отримала статус парку відпочинку окремим рішенням Київради, пише Богдан Гдаль.

Голобородько 2.0: виборча гонка вже почалася.

Технологія влади в Україні має одну цікаву властивість: вона не вигадує нових сценаріїв, якщо старі ще здатні давати результат. Те, що ми зараз спостерігаємо, — це не просто емоційна заява чи раптове прозріння. Це класичний, майже покроковий косплей.