Поки на Теремках пиляли столітні дуби, у фейсбуці розгорнулася синхронна кампанія, учасники якої пояснювали киянам, що справжня загроза країні це не вирубка, а люди, які стоять перед пилкою. Аргумент у всіх один і той самий: активісти заважають відбудові, відлякують інвестиції і взагалі занадто добре живуть під захистом ЗСУ. Тим часом ділянка, довкола якої все відбувається, ще у 2019 році отримала статус парку відпочинку окремим рішенням Київради, пише Богдан Гдаль.

Почав хвилю Максим Нефьодов. 6 серпня він написав, що бачив в інтернеті багато безумства, але коли нобелівська лауреатка очолює боротьбу проти будівництва теплотраси резервного живлення до зимових обстрілів, бо треба захистити дерева, це щось новеньке. Це вже навіть не not in my back yard, а virtue signaling рівня Грети Тунберг. Занадто гарно ми живемо під захистом ЗСУ, раз такі пріоритети, підсумував він і запропонував жителям Теремків обрати між "важливіше тепло" і "якось без опалення проживемо". У постскриптумі, щоправда, визнав, що теплотрасу треба було збудувати ще до війни і що прокласти її можна було під Окружною дорогою, якщо її розрити.

Далі підключився Петро Охотін, який подивився відео з протестом і уявив, що буде коїтися, якщо після війни хтось візьметься за національні проєкти. Нафтопровід для транзиту, щоб врізатися у світову логістику. Автобан. Швидкісна залізниця унікальним Великим Лугом. І щоразу, за його версією, дорогу перекриють натовпи злих екологів з вилами, екстрасенси, що говорять з духами степу, і шамани давнього лісу.

Михайло Кухар погодився з кожним словом і зробив те, чого зазвичай уникають: назвав першоджерело. Він порадив усім послухати останнє інтерв'ю Ніконова Андрію Федорову про те, що рекет київських забудовників з боку "еко-активістів" став більшою проблемою, ніж чиновницька корупція. Тобто теза, довкола якої вибудувано всю хвилю, авторства не приховує. Її просто переказують, і читача люб'язно відправляють до оригіналу.

Замикає конструкцію Олег Белінський. За його версією, активісти живуть в інших містах і розказують, що робити з Києвом, з'являються лише там, де є гроші, ідуть п'ятий рік війни і про багатьох з них просто забули. Він не побачив жодного активіста з плакатом у Сріблянському лісі і на березі Дніпра біля Херсона, тож робить висновок: сьогоднішня активність спрямована на те, щоб про активіста не забули, а фактично спрямована на знищення українського народу. Далі йде "дуже дякую вам, активісти" і "ми вас будемо пам'ятати". Люди, які захищають шістсот дерев, за кілька абзаців перетворюються на екзистенційну загрозу нації.

Тепер про самі дерева. Лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук пише, що місто втратить близько 600 дерев, які утворили цілу екосистему з білками, птахами, комахами і рослинами, і на її відродження підуть десятиліття. ДБН забороняє прокладати магістральні інженерні мережі через парки. Жодного документа, який підтверджує право на видалення дерев, громаді не показали. Заплановане будівництво тепломережі взагалі мало проходити іншим шляхом. Відповідей на ці питання немає, зате поліція відправляє до суду людей, які прийшли захищати дерева. Зрубані дерева, зауважує вона, не поверне жоден суд.

Поліція Києва тим часом повідомила, що підготовчі роботи здійснюються відповідно до рішення міської влади та в межах реалізації Плану енергетичної стійкості міста Києва, що комунальні підприємства мають необхідні дозвільні документи, які передбачають і компенсаційне озеленення, і відновлення благоустрою, а працівники поліції перебувають на місці виключно задля забезпечення публічної безпеки та недопущення провокацій. Ті самі документи, яких громаді не показали, у поліції сумнівів не викликають.

А тепер найцікавіше, тобто папери. Перший детальний план цієї території Київрада проголосувала ще 14 липня 2005 року рішенням №690/3265, і в ньому на місці лісосмуги справді була вулиця, тоді ще безлика Проєктна №12970. Той план не реалізували. У середині 2010-х на територію заходить KAN Ігоря Ніконова з баченням сучасного низькоповерхового мікрорайону від "Архіматики", і 4 квітня 2017 року рішенням №76/2298 Київрада затверджує наново перекроєний ДПТ. Червоні лінії на місці лісосмуги збереглися, а от вулиці там уже немає. Є пішохідний простір, і це прямо записано в розділі "Схема організації дорожнього руху". Назви ця ділянка не має, тоді як усі інші вулиці в тому ж ДПТ акуратно пронумеровані як Проектна ХХ.

31 січня 2019 року Київрада ухвалює рішення №10/6666 про надання земельній ділянці на вулиці Теремківській, 2А-6 орієнтовною площею 4,2412 га статусу парку відпочинку. Формулювання не залишає простору для тлумачень: не "після розроблення проєкту землеустрою надати", а просто надати. Пункт 2 доручає "Київзеленбуду" оформити право постійного користування, у місячний термін зареєструвати його і здійснити заходи щодо благоустрою. Тобто оформлення землі тут не передумова статусу, а обов'язок, який виникає після нього. Це не парк, який не став парком через чиюсь тяганину. Це парк, який став парком за фактом рішення Київради, а комунальники свою частину роботи не виконали.

Через десять місяців, 12 листопада 2019 року, рішенням №33/7606 Київрада присвоює ім'я Атени Пашко тій самій Проєктній №12970, якої в чинному ДПТ уже не існує. Задум був старший за рішення про парк: комісія з найменувань розглядала пакет ще у 2017 році, громадське обговорення тривало з 2 лютого до 2 квітня 2018-го, 22 червня 2018 року комісія назву підтримала. Але рішення про парк ухвалили раніше за фінальне найменування, і місто мало щонайменше помітити колізію. Не помітило.

Далі папери починають рухатися підозріло швидко. 28 листопада 2019 року реєструють проєкт рішення №08/231-3638/ПР, справа 731636017, а 5 грудня другий, №08/231-3714/ПР, справа 427012367, обидва про дозвіл "Київзеленбуду" на розроблення проєктів землеустрою. 22 січня 2020 року їх підтримує екологічна комісія, 26 травня 2021-го земельна голосує 16 "за", нуль "проти", нуль "утримались". 8 липня 2021 року Київрада дозволи надає. Але в офіційному повідомленні КМДА після засідання фігурують лише дві менші ділянки, 0,77 га та 0,70 га. Майже два гектари, ті самі 1,9896 га, що й формують довгу вузьку лісосмугу, ту саму, яку зараз вирубали, з ланцюжка тихо зникають.

13 вересня 2021 року під час інвентаризації цю довгу ділянку реєструють у Державному земельному кадастрі окремо, №8000000000:79:488:0053, з цільовим призначенням 18.00 "Землі загального користування", а у 2022 році Київрада документацію інвентаризації затверджує. Станом на сьогодні контур парку розібраний на три різні юридичні долі: 0,5502 га мають цілком логічну комбінацію "землі загального користування" плюс категорія "землі рекреаційного призначення", сусідні 0,7709 га чомусь отримали цільове призначення "для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з об'єктами громадського призначення" і категорію "землі житлової та громадської забудови", а найдовші 1,9896 га лишаються землями загального користування, які тепер намагаються маніпулятивно перейменувати на "землі енергетики".

І ось 2026 рік, пилки на місці, а посадовець Пантєлєєв з трибуни актового залу Голосіївської РДА обґрунтовує право на вирубку тим, що це "вулиця Атени Пашко". Назва, яку місто присвоїло порожнечі, стала підставою знищити те, що місто перед тим оголосило парком. На тій же зустрічі в РДА представники влади і проєктувальники виглядали нервово, і не лише тому, що інженер Максим М'ятко за один день зробив альтернативне рішення, яке в чомусь переважало роботу цілої проєктної організації вартістю вісім мільйонів гривень. Пояснити, навіщо під теплотрасу, над якою нібито потім посадять кущі, знадобилася смуга такої ширини, вони теж не змогли.

Після масових протестів мешканців знищення призупинили. Питання лише в тому, чи це пауза, чи розгін. Бо коли людей, які стоять під деревами, публічно записують у рекетири, шамани і знищувачі українського народу, це рідко буває кінцем історії.