Коли правоохоронні органи проводять резонансний брифінг, показують фотографії людини, називають її ім'я та детально описують обставини ймовірного злочину, у суспільстві майже автоматично формується переконання, що винуватість уже встановлена, пише Дарина Старовойтова. Хоча обвинувального вироку суду в цей момент ще немає й близько.
Питання, від якого залежить доля десятків українських кримінальних проваджень, звучить оманливо просто: коли саме приватна особа перетворюється на агента держави, пише Семен Ханін.
Історія навколо адвокатського об'єднання "Віннер Партнерс", про яку ми вже писали, має вимір, який заслуговує на окрему розмову. Бо якщо звинувачення в роботі агентом правоохоронців є питанням адвокатської етики і врешті стосується двох-трьох людей, то описана в тих самих публікаціях механіка банкрутств стосується вже всієї країни. І перевіряється вона не емоціями, а реєстрами.
Підсанкційні емігранти – Ігор Мосійчук та апологет УПЦ МП Вадим Новинський – реанімують давній проєкт «Партія миру». Його мета – просування мирних домовленостей з Кремлем, поки для України не «закрилося вікно можливостей»
Увечері 15 липня Володимир Зеленський на засіданні фракції "Слуга народу" повідомив депутатам, що Михайла Федорова не буде у складі нового Кабміну, і далося це рішення президенту настільки непросто, що він близько десяти хвилин підбирав формулювання, пише bankovamail.
Історію британського Centre for Effective Dispute Resolution (CEDR) — організації, що фактично створила ринок комерційної медіації у Британії, — розібрав у своєму матеріалі медіатор Олег Горецький. Публікація вийшла на юридичному порталі femida.ua.
Будь-який власник бізнесу, який хоч раз проходив повний судовий цикл, знає це відчуття: витрачені місяці, гонорари, нерви — а спір усе одно закінчився не так, як хотілося, і ще й зіпсував стосунки з партнером, працівником чи клієнтом. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» пропонує подивитися на конфлікт інакше — не як на бій, який треба виграти, а як на задачу, яку вигідніше розв'язати.
Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.
Вчергове звернутися до питання кваліфікації діянь за ст. 209 Кримінального кодексу України (далі — КК) мене підштовхнув вирок ВАКС від 23.06.2023 у справі № 991/6729/26, яким затверджено угоду про визнання винуватості.
Є одна цифра, яку я не можу забути з того часу, як ми з колегами завершили розрахунки. Тридцять сім тисяч сто тридцять гривень. Стільки в середньому припадає стягнень на один виконавчий документ в Україні. Не абстрактна статистика, не показник у звіті - це вага, яку система виконання рішень щодня намагається зрушити з місця. І часто не зрушує.
Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.
Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.