Будь-який власник бізнесу, який хоч раз проходив повний судовий цикл, знає це відчуття: витрачені місяці, гонорари, нерви — а спір усе одно закінчився не так, як хотілося, і ще й зіпсував стосунки з партнером, працівником чи клієнтом. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» пропонує подивитися на конфлікт інакше — не як на бій, який треба виграти, а як на задачу, яку вигідніше розв'язати.
Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.
Вчергове звернутися до питання кваліфікації діянь за ст. 209 Кримінального кодексу України (далі — КК) мене підштовхнув вирок ВАКС від 23.06.2023 у справі № 991/6729/26, яким затверджено угоду про визнання винуватості.
Є одна цифра, яку я не можу забути з того часу, як ми з колегами завершили розрахунки. Тридцять сім тисяч сто тридцять гривень. Стільки в середньому припадає стягнень на один виконавчий документ в Україні. Не абстрактна статистика, не показник у звіті - це вага, яку система виконання рішень щодня намагається зрушити з місця. І часто не зрушує.
Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.
Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.
Кожен із нас хоча б раз опинявся в ситуації, коли звичайна суперечка виходила з-під контролю. Розмова з сусідом про паркан переростала в багаторічну ворожнечу, ділові партнери переставали чути одне одного, а сімейна сварка затягувалася так, що причина давно забулася — а образа лишилася. Ми втягуємося в протистояння майже несвідомо, а виходити з нього доводиться довго, дорого й болісно. Про те, як діяти в таких ситуаціях розумно й без втрат, докладно розповідає практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький у книзі «Сам собі медіатор». Ідейне підґрунтя цієї роботи автор виклав ще в матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», і саме звідти виростає головна ідея видання.
Ретранслятори на території Білорусі вимкнені. Ще вчора вони потужно підсилювали наведення російських ракет на Україну, і воїни казали, що нічого не можуть із цим зробити, бо перебити ті установки радіоелектронною боротьбою неможливо. Умову виставив президент разом із Мадяром, і цього разу вона спрацювала. За цим маленьким технічним фактом ховається велика розмова про те, ким насправді є Лукашенко і чого він хоче.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зупинив касаційне провадження у справі №910/20111/23 про можливе повернення державі понад 1,1 мільярда гривень, пов'язаних із реконструкцією транспортної розв'язки на перетині проспекту Перемоги та вулиці Гетьмана у Києві.
Юрій Голик, чиє ім'я слідство пов'язує зі схемами на дорожніх та інфраструктурних мільярдах і який роками сам називав себе ідеологом "Великого будівництва", узявся за нове ремесло: тепер з Австрії, куди він виїхав напередодні обшуку у справі, до якої причетний, ведеться війна не з корупцією, а з пам'яттю про неї. Як повідомляють колеги, на низку матеріалів про Голика почали надходити скарги про нібито порушення авторських прав із вимогою прибрати їх із пошукової видачі, і все це скидається на скоординовану зачистку інформації.
Поки польські соцмережі вирують навколо орденів, а коментатори з порожніми акаунтами хором вимагають від Києва повернути все - від кредитів до набоїв, історик і публіцист Олег Чеславський в ефірі Юрія Коновальчука розклав цю істерику на складники. І складники вийшли невтішні для Варшави.
Народний депутат Ярослав Железняк заявив про можливі факти масштабного шахрайства та ухилення від сплати податків з боку осіб, які позиціонують себе як «політичні маги» та активно працюють у публічному просторі.