Єгор Буркін, якого НАБУ вважає власником мережі шахрайських кол-центрів і магазинів U420, в інтерв'ю на YouTube-каналі Василя Тимошенка підтвердив, що платив хабарі СБУ, Нацполіції та Генпрокуратурі, і заявив про готовність співпрацювати зі слідством, пише Дмитро Кораблев. Людина, яку Україна з 2019 року шукає через Інтерпол, сама вийшла в ефір і визнала справжніми записи, де її голос радиться, чим краще скалічити журналіста, кислотою чи молотками. Почуте на плівках, за словами Буркіна, становить щонайбільше 5% того, що зараз діється в Україні. Себе він описав коротко: купив увесь правоохоронний блок, а до оборонки дістатися не встиг.

Навіщо підозрюваному таке зізнання? Відповідь у тому, що саме він визнає. Кожен хабар Буркін підтверджує охоче і з цифрами, адже хабар викриває насамперед того, хто його взяв. Усе, де винним виходить він сам, Буркін заперечує або перекладає на інших. Наркотиків, мовляв, не було, погроз не було, пальці людям різали якісь "дурники" з оточення, били людей Андрій Осипов і його хлопці, а фальшиві євро взагалі не його справа. Хто має купити його свідчення, він теж сказав прямо: НАБУ, САП і Сполучені Штати.

Буркін говорить на тлі операції "Карфаген", яка почалася 4 вересня 2026 року з Офісу генпрокурора. Тоді НАБУ і САП затримали заступника начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва ОГП Сергія Кропиву. 2021 року цей самий Кропива очолював кіберполіцію і боровся з онлайн-шахрайством, тож кар'єра в нього вийшла щонайменше послідовною. Прокурор САП заявив у суді, що схему Кропива будував за повної підтримки генпрокурора Руслана Кравченка. Кравченко свою причетність заперечив і зрештою пішов у відставку.

4 листопада НАБУ показало нові матеріали. Угруповання, за версією слідства, керувало 52 кол-центрами і платило за прикриття по 7 тисяч доларів на місяць з кожного. Того ж дня детективи провели обшуки в начальника департаменту захисту національної державності СБУ Сергія Дуки, начальника Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Антона Кравчука та першого заступника начальника одного з управлінь департаменту Дуки Олександра Ковальчука. Андрій Осипов на прізвисько "Кримінал", якого слідство вважає співвласником мережі Буркіна, сидить в ізоляторі НАБУ.

Що ж розповів сам платник? Кол-центри, каже Буркін, він відкрив у вересні-жовтні 2021 року. Після 24 лютого 2022 року все зупинилося, а знову запрацювало лише в червні-липні 2022-го. Ціну "даху" він назвав до долара: 21 тисяча на місяць за кожні 50 працівників, порівну на трьох. 7 тисяч ішло в СБУ, 7 тисяч у Нацполіцію, 7 тисяч у Генпрокуратуру. Офіс на 100 людей платив удвічі більше, на 150 людей утричі. Гроші переказували на криптогаманці до п'ятого числа щомісяця, а "дах" натомість отримував перелік адрес, куди його людям ходити не варто. Персональних даних працівників, запевняє Буркін, не передавали.

Криптогаманець, який фігурує на плівках НАБУ, з 2,4 млн доларів або з 3,7 млн, Буркін визнав своїм. За його словами, туди його люди відправляли гроші за кол-центри або за U420. На тих самих плівках є фраза, яка краще за будь-яке пояснення описує суть послуги: "вам 2 млн віддали, ви маєте стояти біля цієї КЦшки і всіх відганяти". Що буває з тими, хто не платить, Буркін теж розповів. На адресу приїжджали "маски-шоу", вивозили техніку, клали людей обличчям у підлогу, часом трохи били, і після двох-трьох таких візитів персонал розбігався сам.

Цифру НАБУ Буркін назвав помилковою, бо бюро говорить про 7 тисяч, а він про 21. Проте суперечності тут, схоже, немає. Ще у вересні джерела в правоохоронних органах розповідали про 7 тисяч на місяць з кол-центру саме для людей з Офісу генпрокурора. Буркін називає цю суму часткою прокуратури і додає до неї такі самі частки СБУ та поліції. Прокурорську частку, за його словами, отримував Кропива, який залишав собі трохи, а решту передавав Кравченку.

Як 1500 кол-центрів, а саме стільки, за оцінкою Буркіна, працювало по всій країні, роками жили майже на виду? Тут Буркін вибудовує найсильніший аргумент усього інтерв'ю, і будує його як шкільну задачу на логіку. Гроші формально збирала людина, яку поставили кіберпідрозділи СБУ та поліції, тому кіберполіція не приходила. Однак кіберполіція не має права заборонити карному розшуку чи будь-якому іншому департаменту зайти в офіс, де вчиняють злочин. Таку команду всім підрозділам одночасно може дати хіба що голова поліції або міністр. Інші департаменти теж не приходили, отже, у долі були керівники відомств. Мерам і губернаторам у цій схемі, за словами Буркіна, місця не знайшлося: вони просто були не потрібні.

Далі Буркін піднімається на поверх вище. За його версією, керівники СБУ, поліції та прокуратури віддавали левову частку заступнику керівника Офісу президента Олегу Татарову, якого він називає куратором усієї правоохоронної системи. Нацполіція, стверджує Буркін, досі слухається Татарова через його "кума" Максима Цуцкірідзе. З липня 2026 року Цуцкірідзе виконує обов'язки голови Нацполіції, і журналісти-розслідувачі уже пов'язували його з Татаровим. Ще одна деталь від Буркіна: 2025 року головні управління ДБР і СБУ нібито негласно домовилися не чіпати одне одного, бо обидві структури підпорядковані одній людині, яку він називає "доном Корлеоне".

Скільки в цьому свідчення, а скільки здогадки? Межу Буркін, сам того не бажаючи, проводить власними словами. Спершу він особисто платив Дуці й Ковальчуку, подарував Ковальчуку на день народження Mercedes V-класу і через нього заносив хабарі в ДБР, щоб там не помічали кол-центрів, поки він воював з конкурентною структурою. Ця війна, каже Буркін, точилася за людей, і сторони "цькували силовиків одне на одного". Згодом силовики запідозрили, що Буркін може їх записувати, і поставили між ним і собою Осипова, який п'ятого числа кожного місяця збирав гроші. Усе це Буркін бачив сам.

Коли ж мова заходить про те, куди гроші йшли далі, лексика різко змінюється: "мені здається", "це ні для кого не секрет", "міністр не знав, Татаров не знав, отже 378 млн пиляли тупо кібери? Не повірю ніколи". Буркін сам визнає, що сумнівається, чи передавав Дука гроші Татарову з рук у руки. Так само обережно він говорить про тих, до кого, за його словами, не дотягнувся. Під "Арх" на плівках, пояснює він, мався на увазі Давид Арахамія, але дістатися до нього не вийшло, тому вішати на Арахамію тавро Буркін не радить. До Ігоря Клименка, який тоді очолював МВС, він теж не дотягнувся, хоча певен, що міністр не міг не знати. Поліцейського з департаменту стратегічних розслідувань на прізвисько "Прайс" Буркін особисто не знав, проте, судячи з матеріалів НАБУ, вважає, що той був "у темі й у долі".

Тобто нижні поверхи вертикалі Буркін бачив на власні очі, а верхній вирахував. Розрахунок виглядає логічно, але стати доказом він може лише тоді, коли на стіл ляжуть гаманці, транзакції та скриншоти. Їх Буркін і обіцяє слідству, щоправда, в обмін на угоду.

Наскільки широким був асортимент послуг, Буркін показав на власному прикладі. 2019 року він посварився з одним із партнерів. Наприкінці 2021-го або на початку 2022 року, на прохання Буркіна і за 3,5 млн доларів, цього партнера позбавили українського громадянства, помістили до пункту тимчасового перебування іноземців і почали готувати до депортації. Паспорт згодом повернули, бо отримано його було законно, але кілька місяців людина просиділа під вартою. Так само, за словами Буркіна, на замовлення влаштовували обшуки в конкурентів і незручних людей. Саме це він і має на увазі, коли повторює, що в Україні "все продається".

Цифри Буркіна потребують не меншої обережності, ніж його висновки. 1500 кол-центрів по 21 тисячі доларів у нього дають 31,5 млн на місяць і 350-370 млн на рік, а за кілька хвилин сума вже 378 млн. Загальний потік грошей, які кол-центри заводили в Україну, він спершу оцінює у 2-3 млрд доларів на місяць, а під кінець розмови у 20 млрд на рік. Перша оцінка дає 24-36 млрд на рік, друга помітно скромніша. Перевірити жодну неможливо, проте працюють вони на одну мету. Буркін порівнює ці 20 млрд із довоєнним бюджетом України, який пам'ятає як 49 або 57 млрд, і питає, де тепер державі взяти такі гроші. Виходить, що шахрайство, від якого, за даними НАБУ, щороку потерпають десятки тисяч людей, у його викладі стає галуззю економіки, яку шкода втрачати.

Тим самим прийомом Буркін обробляє і самі кол-центри. Він детально перелічує їхні спеціалізації. Одні телефонують від імені банків і витягують дані з пенсіонерів та інших довірливих людей. Інші працюють з форексом, пірамідами, ворожками і БАДами. Треті займаються так званим "поверненням інвестицій": людині, яку вже ошукали, дзвонять удруге й обіцяють повернути гроші, щоб ошукати ще раз. Найприбутковіший напрям, банківський, давав, за словами Буркіна, офісу на 100 людей від 5 до 10 млн доларів. Такі офіси працювали і проти громадян США, а органи дивилися вбік. Собі ж Буркін залишає лише ворожок і БАДи, "найбезпечніше", де "трохи перебільшували значущість". Скромно, нічого не скажеш.

Внутрішній устрій своїх офісів Буркін описав лише загалом. Рядові працівники налаштовували клієнта, інші "закривали" продаж, над ними стояли керівники і коучі, які навчали персонал. Була власна служба безпеки на випадок силових нападів, бо бізнес сірий, і був фінансовий відділ. Відділ кадрів кол-центрів набирав людей і в магазини U420. Імена та детальну ієрархію Буркін назвати відмовився, бо, каже, не хоче створювати проблем тим, хто з ним працював.

Чому ж ця система скінчилася? За словами Буркіна, її закрили після того, як європейські та американські партнери "дали по шапці керівництву України". Закрилося, на його думку, 80-90% кол-центрів. Решта "партизанить" групами по 5-10 людей у квартирах і будинках, а частина персоналу перебирається до Албанії та Сербії. Після закону, який, за словами Буркіна, загрожує учасникам кол-центрів 10-12 роками ув'язнення, на повернення старих часів він не розраховує. З його ж розповіді напрошується простий висновок. 21 тисяча доларів на місяць купувала спокій від обшуків усередині країни, але від тиску з Вашингтона не купувала нічого. Захист коштував рівно стільки, скільки тривало терпіння партнерів.

Друга половина бізнесу, мережа U420, працювала за тією самою схемою, лише на самій межі закону. На піку мережа мала близько 110 точок, переважно в Києві, Одесі, Львові та Харкові, з них приблизно 80 власних і 20 франшизних. Продавали трав'яні суміші, оброблені синтетичним канабіноїдом, який Буркін закуповував на заводах у Чехії та Польщі і вважає легальним, а ще напої з CBD від українського виробника. На упаковці писали "сувенір, не вживати", і цього Буркін не заперечує.

Мережа відкрилася влітку 2025 року. За кілька місяців в Україні заборонили напівсинтетичний канабіноїд HHC, і магазини закрилися. За місяць завезли нову продукцію, але 5 грудня 2025 року Кабмін заборонив і цю формулу. За словами Буркіна, 2-3 тонни товару вартістю в кілька мільйонів доларів довелося спалити. Навесні 2026 року в магазини прийшов департамент боротьби з наркозлочинністю Нацполіції. Вилучений товар потім повернули партнерам, бо експерти не змогли визначити нову формулу. Буркін пояснює це тим, що постачальники з Чехії "цього разу ретельніше ховають формулу". Легальному товару ховати склад від експертизи ні до чого. Ховає той, хто знає, що наступну формулу заборонять так само, як дві попередні.

Найвразливішим місцем Буркін сам визнає напої. У мережі вилучили 10 тонн бляшанок, і в кожній, за його словами, ТГК було не більше дозволених 0,3%. Напої мали сертифікати, оплачувалися безготівково і продавалися не лише в U420, а й у великих торговельних мережах по всій країні. Якщо слідство порахує ТГК від усього вилученого обсягу, то за статтею 307, на думку Буркіна, має відповідати виробник, а не магазин-контрагент. Слідчих він заздалегідь попереджає, що за такий підрахунок їм "доведеться відповідати".

Гроші й тут текли нагору. До квітня-травня 2026 року денний обіг мережі, за словами Буркіна, сягнув 4 млн гривень, тобто близько 90 тисяч доларів. За його розрахунками, у травні мережа мала заробити мільйон доларів, а до вересня вийти на 1,5 млн доларів чистого прибутку щомісяця. З цього обігу від 400 до 700 тисяч доларів на місяць ішло тим, хто обіцяв захист. Посередниками були колишній співробітник СБУ Олександр Карамушка і Сергій Булій, які запевняли людей Буркіна, що платять МОЗ і наркополіції. Як визнає сам Буркін, це виявилося брехнею. Булій, каже він, уже вийшов із СІЗО, а Карамушка вдруге уникає відповідальності, і Буркін пов'язує це з тим, що мати Карамушки працює суддею. Його власні люди тим часом залишаються під вартою.

Осипов, за словами Буркіна, окремо платив Антону Кравчуку, щоб той не заважав і не просував законопроєкти, які заборонили б цей бізнес. Дмитра Торгалу з департаменту боротьби з наркозлочинністю, який прийшов у магазини, Буркін, за власним визнанням, хотів "прибрати" з посади за 2 млн доларів, раз уже все продається. Тепер він публічно вибачається перед Торгалою, називає його чесним співробітником і тут же звинувачує в тому, що той змонтував записи погроз родинам із фрагментів інших розмов. Вибачення, треба визнати, вийшло своєрідним.

Навіщо Буркіну були всі ці витрати? Його люди готували для Верховної Ради папку з аргументами за легалізацію марихуани. До моменту легалізації Буркін розраховував мати 200-300 магазинів і стати найбільшим гравцем ринку. Простіше кажучи, U420 був плацдармом: мережа платила, щоб дожити до закону, який зробив би її монополістом. Вкладених близько 2 млн доларів мережа так і не відбила. В інтерв'ю Буркін продовжує ту саму кампанію і радить державі легалізувати марихуану і проституцію, а на виручені гроші підняти зарплати поліцейським. Щоб ті, мабуть, нарешті перестали брати в нього.

Як Буркін пояснює погрози? Його відповідь стосується і самого інтерв'ю, тому її варто запам'ятати. Розмови про кислоту й молотки для журналіста Дениса Бігуса були, за його словами, виставою для Осипова і силовиків. Силовики раз у раз піднімали побори, і йому треба було, щоб вони вірили: цей готовий на все. Після таких розмов апетити зменшувалися. Буркін повторює улюблену приказку "хороший понт дорожчий за гроші" і пропонує пошукати в реєстрах МВС бодай один випадок, коли в Україні когось облили кислотою. Претензія до Бігуса в нього, каже, одна: у матеріалі від 5 грудня 2025 року журналіст назвав мережу U420 наркоторговцями. Люди Буркіна тоді намагалися зв'язатися зі співведучою чи дружиною Бігуса, щоб дати коментар.

Ветеран, якого згадують на плівках, за словами Буркіна, отримав 15 тисяч доларів і мовчав. На питання про підпал будинку й машини блогера Стаса Домбровського в Одесі Буркін відповідає, що краще промовчить: нехай усі гадають, він це чи ні, бо так "в організації краща дисципліна". Домбровський, за його словами, раніше з ним працював і був обличчям акції "Здай баригу", де громадянам платили за впійманих і зданих поліції наркоторговців. Мету акції Буркін пояснює так: довести правоохоронцям, що сам він в Україні наркотиками не торгує, і змусити їх нарешті передати до суду справу 2019 року. Співпраця, за версією Буркіна, завершилася, коли Домбровський спробував його шантажувати.

Виходить, страх Буркін сам називає своїм головним інструментом управління. Страх нічого не коштує і однаково діє на підлеглих і на силовиків. Інтерв'ю побудоване за тим самим принципом. Наприкінці Буркін нагадує, що якщо його спіймають, удома в нього знайдуть ноутбук, і тоді "багато хто вийде сам на себе". Тож він радить усім добре подумати і домовитися з ним по-хорошому. Погроза та сама, тільки тепер адресована слідству і тим, хто стоїть вище за Дуку.

Компроматом Буркін користується так само впевнено. З народним депутатом Миколою Тищенком він, за його словами, співпрацював щодо кол-центрів ще до того, як склалася вертикаль. Тищенко обіцяв звести його із силовиками і надсилав фото з ними, але про Буркіна на цих зустрічах, як з'ясувалося, не згадував. Потім Тищенко зажадав частку: мільйон доларів одразу і щомісячну "константу під час каденції", а заразом почав приходити в кол-центри Буркіна під камери й показово з ними боротися. Тоді Буркін оприлюднив записи їхніх розмов і розповів, що оплачував благодійні вечері Тищенка за кордоном сумами від 70 до 200 тисяч доларів. На питання, чи він злив записи, де Тищенко хоче частку з кол-центрів, Буркін відповів одним словом: "так".

Ринок Буркін бачить і в медіа. Купити розміщення чи видалення, за його словами, можна майже скрізь, окрім кількох видань, які дорожать репутацією. До таких він зараховує "Українську правду", Бігуса і Притулу. Крім того, Буркін стверджує, що співробітники СБУ, дізнавшись про його намір заговорити, обходять підконтрольних журналістів і погрожують статтею 111 про державну зраду кожному, хто візьме в нього інтерв'ю або дасть йому майданчик.

Чого ж Буркін хоче натомість? Він кілька разів повторює, що готовий співпрацювати з НАБУ і САП і розраховує на умовне покарання. Приїжджати в Україну поки не збирається, бо НАБУ, на його думку, не зможе гарантувати йому безпеку. З американцями, стверджує Буркін, він уже співпрацював і передавав їм інформацію про наркоторгівлю. Головна його претензія сягає 2019 року. Тоді "відділ К" СБУ, з якого згодом виріс департамент Дуки, прийшов до нього з обшуками, і з банківських комірок, за словами Буркіна, зникло близько 10 млн доларів. Засуджені в тій справі давно відбули покарання, а провадження проти самого Буркіна за 8 років так і не дійшло до суду. Він переконаний, що справу тримають відкритою як важіль тиску на нього і його людей. 2023 року проти нього запровадили санкції, і ініціатором, за його словами, був той самий департамент, якому він платив. Чому він заговорив саме зараз, Буркін пояснює однією фразою: "як вони до мене, так і я до них".

Окремо Буркін розповідає, як СБУ збирає гроші на заставу для Дуки. Скидатися, за його словами, змушують рядових співробітників на периферії із зарплатою близько 30 тисяч гривень, тобто приблизно 670 доларів. Буркін пропонує привести в ефір десяток таких співробітників, які це підтвердять.

Одну деталь Буркін кидає мимохідь, хоча вона важить більше за решту. Він вихідець із Росії і громадянин двох держав, Росії та України, а український паспорт отримав через шлюб. На плівках НАБУ є його слова про контакти з російськими спецслужбами. Буркін пояснює їх так. Співробітник СБУ Роман Рудик, з яким він був знайомий "по корупційних справах" і якого пізніше звинуватили в державній зраді, якось попросив його поговорити з російською стороною "на тему крипти". Росіяни почали його вербувати, і він, каже, відмовився. Перевірити відмову неможливо. Зате дещо інше перевіряти вже не треба. Силовий блок, який, за словами Буркіна, продавав "абсолютно все", продавав це громадянину Росії, і вихід на російські спецслужби йому організував співробітник української спецслужби.

Найгучнішу частину інтерв'ю озвучив не Буркін, а ведучий. Тимошенко зачитав матеріали, які йому, за його словами, передали, про Євгенія Смирнова, відомого також під прізвищем Зайферт. У Новосибірську Смирнова з 2016 року розшукують за збут наркотиків в особливо великому розмірі. Український кордон він, згідно з цими матеріалами, перетинав за російським паспортом на ім'я Євгенія Дороднова, хоча справжній Дороднов живе в Росії. У документах Смирнова фігурують одразу кілька імен: Дороднов, Зайферт, Сергій і Євгеній Дякунови, а в листопаді 2025 року в Києві йому оформили документи ще й на ім'я Євгенія Соболя. 2024 року він отримав в Україні статус біженця і зник з міжнародного розшуку, а публічно значиться співзасновником блокчейн-компанії ET Club з 2015 року і компанії Everstake з 2018 року.

Разом із Мінцифри та біржею FTX компанія Everstake запускала криптозбір Aid for Ukraine, а в травні 2022 року випустила реп-кліп за участю Михайла Федорова, тодішнього міністра цифрової трансформації. За матеріалами ведучого, у квітні 2022 року відкрили провадження щодо закупівлі дронів на 12,2 млн доларів у криптовалюті, яких армія так і не побачила. У січні 2025 року Головне слідче управління Нацполіції відкрило друге провадження щодо можливого привласнення близько 42 млн доларів, частина яких, понад 100 біткоїнів, пішла на гаманець, схожий на криптоміксер.

Що додав до цього Буркін? Смирнов, за його словами, до його групи стосунку не має, але знайомий з нею через Дуку і Ковальчука. Дука "працював" по Смирнову з 2018 року, обібрав його так само, як Буркіна, і після цього вони потоваришували. Проти Смирнова, за відомостями Буркіна, відкриті кримінальні справи в СБУ та Нацполіції, зокрема в департаменті боротьби з наркозлочинністю, але розслідувати їх не дають, можливо, за участі Дуки. Головне звинувачення Буркін формулює прямо: людям, пов'язаним зі Смирновим, "за допомогою Федорова вдалося залізти в оборонний сектор", у них були спільні проєкти, зокрема закупівля дронів. Власну відсутність в оборонці Буркін пояснює з легкою заздрістю: йому "пощастило менше", і він "не встиг", на відміну від "спритніших колег". Доказом зв'язку Смирнова з Федоровим для нього слугують документи, зачитані ведучим, і куплет Федорова в репі Everstake.

Федоров з 14 січня 2026 року очолював Міністерство оборони і залишив його в липні. Хто розпоряджався гаманцями, на які міністерство саме закликало переказувати гроші, питання серйозне. Відповідати на нього мають провадження Нацполіції, а куплет у кліпі доводить хіба що знайомство.

Завершує Буркін програмою реформ. Чесні органи, на його думку, лишилися там, де керівника обирає конкурсна комісія, а не Офіс президента, і де платять гідну зарплату. Він називає НАБУ і, із застереженням, Бюро економічної безпеки. Чистими вважає і Службу зовнішньої розвідки з ГУР, але пояснює це без жодних ілюзій: правоохоронних повноважень у них ніколи не було, з перевірками вони прийти не могли, тому таким, як він, були просто нецікаві. Поки керівники СБУ, ДБР, поліції та прокуратури залежать від одного дзвінка, міркує Буркін, корупція неминуча. Це та сама вимога конкурсного відбору, на якій свого часу створювали саме НАБУ. Чути її від людини, яка цією залежністю користувалася, дивно, але саме тому від неї важко відмахнутися. Платник знає, за що платив.

Що з цього випливає? Нижні поверхи вертикалі, яку описав Буркін, уже підтверджені документами слідства: Кропиву затримано, Кравченко пішов у відставку, в Дуки, Ковальчука і Кравчука пройшли обшуки, Осипов сидить в ізоляторі НАБУ. Буркін пророкує "Карфаген 3" і певен, що решта отримувачів грошей записані в телефоні Осипова. Верхній поверх, який він називає, Офіс президента і Олег Татаров, поки залишається його висновком. Перетворити висновок на доказ можуть лише речі, які Буркін тримає при собі: криптогаманці, скриншоти транзакцій і ноутбук. Їх він і виставив на продаж. Тепер хід за НАБУ, якому доведеться вирішити, чи купувати свідчення в людини, яка сама назвала блеф своєю головною валютою.