Історію британського Centre for Effective Dispute Resolution (CEDR) — організації, що фактично створила ринок комерційної медіації у Британії, — розібрав у своєму матеріалі медіатор Олег Горецький. Публікація вийшла на юридичному порталі femida.ua.

Усе почалося у 1989 році, коли на майданчику Конфедерації британської промисловості юристка Ейлін Керролл презентувала ідею інституціоналізованої комерційної медіації, зібравши на старт лише £12 000 — грошей вистачило на одну телефонну лінію й канцелярію. Уже в 1990-му разом із баррістером і психологом Карлом Макі вона заснувала CEDR. Сьогодні організація адмініструє тисячі справ на рік, а створений нею ринок оцінюють у £20 мільярдів за сукупною вартістю спорів.

Ключем до успіху, наголошує автор, стала не репутація, а системна робота із судовою системою через прецеденти. Справа Dunnett v Railtrack (2002) вперше показала, що суд може відмовити стороні у відшкодуванні витрат за безпідставну відмову від медіації; рішення у справах Halsey (2004) і Churchill v Merthyr Tydfil (2023) остаточно закріпили за судами право активно спрямовувати сторони до позасудового врегулювання. За даними останнього CEDR Mediation Audit, у Британії проводять близько 21 000 медіацій на рік, а рівень успішного врегулювання сягає 92%.

Автор проводить паралель з Україною: британський шлях від «екзотики» до вбудованого в систему правосуддя інструменту зайняв майже тридцять років. Логіку руху «від практики до системи» в українському контексті Олег Горецький докладно розписав у своїй книзі «Сам собі медіатор» — паперове видання можна придбати в інтернет-магазині Епіцентр, а електронну версію — на Amazon.