Історію ICC International Centre for ADR (ADR — Alternative Dispute Resolution, альтернативне вирішення спорів) — медіаційного підрозділу Міжнародної торгової палати, найбільшої бізнес-асоціації світу, — розібрав у своєму матеріалі медіатор Олег Горецький. Публікація вийшла на юридичному порталі femida.ua.

Організацію заснували 1919 року в Парижі промисловці й фінансисти з кількох країн, які називали себе "торговцями миру" — вони вірили, що торгівля робить війну менш імовірною. Сьогодні ICC об'єднує бізнес зі 130+ країн і паралельно розвиває дві структури для вирішення спорів: гучний International Court of Arbitration (з 1923 року) та значно тихіший International Centre for ADR, що адмініструє медіації.

Автор звертає увагу на показовий епізод: у 2001 році центр запровадив навмисно нейтральні ADR Rules, які не нав'язували конкретну техніку врегулювання. Але за десять років статистика показала — понад 90% справ сторони фактично вели як медіацію, і в 2014-му документ перейменували на Mediation Rules, підлаштувавши назву під реальну практику.

Окремий розділ матеріалу присвячено дискусійним радам (Dispute Boards) — механізму, який супроводжує довгострокові контракти від самого початку, вирішуючи розбіжності до того, як вони переростуть у судову війну. Ідея зародилась у США в 1970-х, а світову популярність здобула на Євротунелі, будівництві аеропорту Гонконгу та ГЕС Ертан у Китаї — задовго до того, як ICC 2004 року систематизувала практику у власний регламент.

За офіційними даними центру, середня вартість медіаційного провадження становить близько $26 000, а серед сторін спорів регулярно лідирують компанії з Франції, США та Італії.

Логіку побудови подібних інституцій та її застосування в українському контексті Олег Горецький докладно розписав у своїй книзі «Сам собі медіатор» — паперове видання можна придбати в інтернет-магазині Епіцентр, а електронну версію — на Amazon.