Виталик отчаянно торгуется с ОП

Виталик отчаянно торгуется с ОП

Козырей у него так уж много - папочка на него и всех его подельников очень объемная. У самого же Виталика нет ни влиятельных СМИ (мы не будем считать все те помойки, на которые его развели советнички), ни ГОшек, которые существуют не для отмывания бабла, ни прочных связей среди нынешних силовиков. Политических союзов Виталик тоже не нажил. Правда, есть кума - Оксана Марченко, но в сегодняшней ситуации это скорее минус. При этом Кличко четко понимает, что люди за него не выйдут. Одно дело - проголосовать и совсем другое - выходить на улицы и защищать весь этот беспредел и бардак. 

Но что-то интересное Виталик смог предложить, иначе не было бы этих суетливых заявлений о том, что приходили не к Виталику, а к его соседям. Госсссподи, это так смешно! К каким еще соседям? В этом доме все квартиры принадлежат Виталию Кличко. Все.

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.