Блинкен дал зеленый свет на вынос Кличко

Блинкен дал зеленый свет на вынос Кличко

Наши источники в ОП сообщают, что при встрече представителей украинской власти с госсекретарем США обсуждался среди прочего и кейс коррупции в Киеве.

Блинкен был неприятно удивлен масштабами коррупции в столице и в итоге не стал возражать против разработки окружения Кличко и самого мэра Киева. Таким образом Виталий Владимирович потерял покровительство Госдепа, фактически дававшее ему неприкосновенность.

Поэтому то, что обыски в Киевзеленстрое и Спецжилфонде начались сразу после визита Блинкина, - не случайность. 

Так, что, похоже, Кличко, Палатному и Комарницкому стоит искать хороших адвокатов. Пока что дела касаются десятков миллионов гривен. Но наши источники утверждают, это - только начало.

Сейчас для мэра Киева расклады очень неоптимистичные: после визита Блинкена ничто не поможет ему выкрутиться из ситуации без потерь. Как минимум - он утратит коррупционные потоки, а как максимум - пост главы КГГА.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.