Що таке "європейська держава"? Певно, майже всі держави географічної Європи(опустимо наших північних сусідів) ставили перед собою це питання. Як на мене, однозначної відповіді на це питання немає. 

Звісно, можна казати про європейські цінності, менталітет, зовнішність(я маю на увазі одяг, а не якийсь із видів дискримінації) тощо. Але не це є центром, ядром Європи. Оскільки прообраз ЄС з'явився ще в середині минулого століття у вигляді Співтовариства Вугілля та Сталі, то виникають логічні питання: чому до нього примкнуло так мало країн та чи є ЄС лише економічним об'єднанням, як про це думалося на початку всієї цієї глобалізаційної історії. Якщо на перше питання можна відповісти достатньо легко(обмеженість ресурсів багатьох країн післявоєнної Європи, спорідненість країн-засновників), то на друге відповідь знайти не так легко. Очевидно, що й зараз ЄС піклується питаннями економіки найбільше, не забуваючи й про захист демократичності його членів, проте це більше де-юре(можемо побачити радикалізацію рухів Угорщини та Польщі та мінімальну відповідь на це Союзу). Таким чином можна обґрунтувати існування єдиної європейської валюти. Вона сприяє взаємозалежності економік країн ЄС. Звісно, не забуваємо ми й про свободу слова, верховенство права та інші формальні речі, на яких зараз модно наголошувати. 

Як на мене, тепер настав час повернутися до теми. "Моє європейське майбутнє" звучить оптимістично, але є два аспекти, на яких хотілося б зосередитися. Нема чіткого розмежування: чи пов'язане воно з Україною чи ні. Пропоную почати з негативного боку медалі, бо позитивний кінець новин завжди залишає приємне враження(спитайте хоча б редакторів ТСН). Коли я писав блог про Київ, то зловив себе на бажанні "емігрувати" з країни за першої можливості до переїзду до Києва, але тут і зараз я вирішив, що готовий залишитися, якщо побачу певні перспективи розвитку держави та себе в ній. За найгірших обставин мені доведеться шукати щастя в ЄС(а я сподіваюсь не виходити за його межі) та на практиці побачити все те, про що чув лише як легенди. Звісно, нема нічого ідеального та доведеного до абсолюту, але в багатьох країнах краще розвинені принципи демократичної держави, ніж у нашій Неньці. Незважаючи на всі складності, я завжди захищав би честь України та піднімав її авторитет на міжнародній арені, залишаючись при цьому чужим у нерідному для мене соціумі(вивчення мови, історії та культури народу, на мою думку, не роблять людину його частиною). Залишитися в Україні задля розбудови омріяної держави - ідея, мрія цілком здійсненна. Якщо не на цих, то на наступних парламентських виборах молодь зможе взяти активну участь не лише як електорат, а й у якості кандидатів у великій кількості. Розбудова європейської держави означає поглиблення в психологічне, моральне, культурно-духовне здоров'я людини, їхній ребут. Україна ще в 2000-х роках була визнана країною з ринковою економікою, то що ж заважає їй піти у відносинах з ЄС далі Угоди про асоціацію?.... Я думаю, що це питання відкрите. Ми здатні розв'язати свої проблеми і без залучення іноземців до владних органів. Безвіз - лише перший крок на шляху до європейської цілі. 

Який же тепер можна підбити підсумок? Україна має безліч ресурсів, які нещадно використовувалися або знищувалися протягом великого проміжку часу, тому зараз природні та людські ресурси обмежені, але голий ентузіазм нашого народу зможе витягти Україну із прірви. Змінити розуміння власного буття не настільки важко, як про це задуматися, тому наше покоління або наші діти зможуть довести самостійність України на міжнародній арені.