«За европейское будущее!... детей депутатов от партии Порошенко»

«За европейское будущее!... детей депутатов от партии Порошенко»

Не только сын нардепа от ОПЗЖ Натальи Королевской баллотируется в этом году в местные советы. 

Как выяснилось, в Оболонском районе столицы партией «Европейская солидарность» была выдвинута дочь Владимира Арьева, депутата со стажем («Батькивщина», БПП, ЕС). Ярине не много, ни мало 20 лет. Она пятая в списке кандидатов. Возглавляет список по району помощник Арьева.

Раньше всех шокировало, что сын Королевской идет в горсовет Краматорска от ОПЗЖ. Теперь вот в партии Порошенко выявлен аналогичный пример. Как вам такая практика?

По Деснянскому району же от партии экс-президента в Киевсовет баллотируется Андре Лопушанский, сын депутата «ЕС» Андрея Лопушанского. 

Такой вот семейный подряд.
 

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.