Верещук вызвала Кличко на ринг!

Верещук вызвала Кличко на ринг!

В интернете появилась игра, где персонаж, очень напоминающий Ирину Верещук, боксирует с кем-то очень похожим на действующего мэра Киева Виталия Кличко.

Действия происходят на известном киевлянам велосипедно-пешеходном мосту на Владимирской горке, так называемом “мосту Кличко”. В описании к игре предлагается вернуть деньги, которые Кличко “украл из бюджета”. Возвращает их Верещук, которая после каждого удара “выбивает” деньги из действующего мэра.

“Пришло время Кличко ответить за свои поступки. Никаких „смотрящих“. Только ты, Кличко и его печальный мост. Будь осторожен, упасть может не только действующий мэр. Покажи, на что ты способен, вернув как можно больше средств в городской бюджет Киева!” — говорится в описании к игре.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.