Ретранслятори на території Білорусі вимкнені. Ще вчора вони потужно підсилювали наведення російських ракет на Україну, і воїни казали, що нічого не можуть із цим зробити, бо перебити ті установки радіоелектронною боротьбою неможливо. Умову виставив президент разом із Мадяром, і цього разу вона спрацювала. За цим маленьким технічним фактом ховається велика розмова про те, ким насправді є Лукашенко і чого він хоче.

Батька, якого мало не відправили на війну

росія зараз у ямі з усього, чого не візьми: немає палива, немає війська, немає жодного бажання воювати ні в кого. І Білорусь була потрібна, щоб закрити цю діру живою силою. Тому Лукашенка, схоже, справді штовхали вступити у війну. Романчук припускає, що частину цієї партії Лукашенко відіграв свідомо: десь підіграв Києву, десь виникла керована інформаційна атака проти Білорусі, потім він вибачився - і полетів до москви. Білорусь глибоко вшита в нинішній політичний розклад, і якщо батька летить до путіна, значить, є бажання щось у цій війні змінити.

Проєкт кремля, а не окремий політик

Щоб зрозуміти його логіку, треба згадати, звідки він узявся. Лукашенко - ставленик кремля з 1994 року. Його поставили люди на кшталт Примакова, зовнішня розвідка, щоб зробити реінтеграцію Радянського Союзу через Білорусь. У москві думали, що дадуть колгоспнику кеш, він підпише в 1996-му все, що треба, і буде тихо. А він зрозумів смак влади й почав перетворювати Білорусь на тоталітарний табір. Заробив на росії десятки мільярдів: на енергетиці, на торговельних потоках. У 2014-му, коли Європа ввела санкції, Білорусь стала ідеальною прокладкою й знімала свої 15-20 відсотків. Це не Лукашенко був геніальним стратегом - до нього приходили генерали ФСБ і казали, що робити. А він у додаток крутив і власний бізнес, від чого москва вже починала невдоволено сопіти. У 2021-му ВВП Білорусі був майже 55 мільярдів доларів, тепер - близько 100. Він просто заробив на цьому всьому: російський ринок, сільгосппродукція, трактори, ВПК.

Армія у 45 тисяч і 85 відсотків проти

І ось путін каже йому: суб'єктності ти не маєш - ні воєнної, ні енергетичної, ні кредитної, - тож жени свою армію на Україну, бо нам потрібен фронт. А та армія - тисяч сорок п'ять людей, зовсім не готових до бойових дій, яких наші поклали б одразу, як у 2022-му. 85 відсотків білорусів були проти цієї війни й сказали "ми проти". Піти проти власного народу означало б відкрити конфлікт усередині самої Білорусі. Лукашенко заробляє на війні, але не хоче стати трупом разом із путіним і не хоче сидіти у в'язниці в Гаазі поруч із воєнними злочинцями. До того ж він побачив нову Україну: суб'єктне ЗСУ, Мадяра, українську балістику - і зрозумів, що це радикально інша країна, з якою краще не воювати.

Далі суто технічна арифметика. Мозир і Новополоцьк - це постачання палива для російської армії. Через Білорусь ідуть потоки з Китаю, товари подвійного призначення, комплектуючі, завдяки яким росія робить озброєння. А ППО в Лукашенка немає, він беззбройний. Тому, коли Київ пояснив, які саме цілі буде атакувати, батька полетів до путіна сказати, що не може цього робити, і водночас тиснув, щоб путін не бив по Білорусі. Тепер він, звісно, не воюватиме за Україну, але щиро молиться, щоб Україна цю війну виграла. Бо з путіним домовитися можна, а з Києвом складніше: Зеленський дасть гарантії, а Мадяр чи ще хтось може й не послухати. Розмова для Лукашенка йде не про владу й не про принципи. Тільки про власне життя, про сім'ю і про капітали. Усе. При цьому він - співагресор, і білоруський режим має нести за це відповідальність і платити репарації.

Табір за парканом і генерал, який продавав меблі

Як влаштована ця держава зсередини, добре видно з однієї історії. Коновальчук колись працював на білоруського генерала, допомагаючи налагодити постачання меблів ZOV. Приїхавши, побачив величезну територію за парканом - вільну економічну зону, де генерали поставили заводи й фабрики, що не платили податків, а відраховували якийсь відсоток одній людині, і ділили решту між собою. За парканом можна все: виробництво, експорт у 70 країн світу. Людям поза парканом - заборонено все, і стукати одне на одного обов'язково. А потім генерала заарештували й посадили. Бо в Білорусі немає олігархів у звичному сенсі: є один тоталітарний власник усієї території, і будь-який бізнесмен для нього лише слуга, якого можна поставити директором, а можна відібрати все й відправити у в'язницю.

Китай, який нічого не гарантував

І остання деталь, яку Лукашенко привіз із Китаю, додає Олег Чеславський, - інформаційна перлина. російськими ЗМІ пролетіла новина, ніби китайський високопосадовець заявив, що Китай виступає гарантом безпеки Білорусі. Це неправда. Це та сама тонка китайська модель, яку вкрай важко перекласти. Насправді пролунало, що Китай у принципі визнає кордони Білорусі. А переклали це як "гарант безпеки". Лукашенку більше нічого й не треба було. Він показав цю картку і путіну, і Зеленському: бачите, за мною Китай. І неважливо, що фраза означала зовсім інше. Важливо, що вона спрацювала.