Киев за 5 лет должен войти в ТОП-100 городов мира - Кличко

Киев за 5 лет должен войти в ТОП-100 городов мира - Кличко

Кличко отметил, что Киев должен стать зеленым городом - как, например, Вена. Культурным и туристическим - как Рим. Удобным для жителей - как Копенгаген. Романтическим - как Париж. А бизнес развит как в Лондоне.

"Транспортная система должна функционировать по принципу:" через весь город - за один час ". Что уже сделано для реализации этого подхода? Мы обновляем дорожную инфраструктуру, мосты и путепроводы, в ремонт которых не вкладывали средств десятилетиями. В Киеве 1667 км дорог. Почти тысячу километров из них мы отремонтировали. Мы достроим Подольско-Воскресенский мостовой переход. - Проект, который не могут реализовать в столице уже более 20 лет! Начали обновления и других мостов через Днепр, строительство транспортных развязок и перехватывающих паркингов на въездах в города", - отметил Кличко.
 

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.