Спираючись на археологічні дослідження та літописні дані, ми можемо стверджувати про активний розвиток ремесла на Замковій горі в X-XIII ст. Для підтвердження даного факту звернемося до археологічних джерел із Замкової гори, основна частина яких походить з розкопок XIX ст. і 1932-1940 рр. і зберігається в Національному музеї історії України.

Давньоруські мечі

Кераміка, як найбільш масовий матеріал, представлена ​​всіма видами посуду, добре відомими по розкопках Києва. Наприклад, кухонні горщикики, що використовувалися всіма верствами населення. На Замковій горі знайдена також і дорогий столовий посуд – глечики, покриті поливою зеленого кольору. Досить численні і фрагменти привозних візантійських червоно-глиняних амфор, в яких на Русь в основному доставляли вино.

З інших видів керамічного посуду виявлені амфорки київського типу, що зазвичай використовувалися як фляги для зберігання води, а також світильники простої форми у вигляді мисок. Останні, судячи з матеріалів Києва, з’явилися наприкінці XI ст., але найбільшого поширення набули в XII-XIII ст. Серед світильників такої конструкції зустрічаються і екземпляри, прикрашені глазур’ю, що свідчить про зростання в XII-XIII ст. естетичних вимог киян до предметів побуту.

Рукоятки давньоруських мечів

Розкопками В.В. Хвойки в північній частині гори були відкриті залишки майстерні по різьби по кістці, що виробляла гудзики, гребені для плетіння мереж, деталі для кінської упряжі, проколки і лощила для обробки шкіряних виробів, накладні ручки ножів, а також іншу продукцію. Ще одна аналогічна майстерня була виявлена ​​при розкопках 1928-1929 рр. Загальна кількість таких виробів з кістки, заготовок до них і відходів виробництва з Замкової гори перевищує тисячу предметів. Це вказує на тривалість його існування і солідні масштаби. Значні масштаби мало також ювелірне і пов’язане з ним каменерізне виробництво.

Ще в XIX ст. в ході розкопок тут були виявлені 38 кам’яних плиток, на яких вирізані 80 матриць для відливання різних виробів. Найбільш масовою продукцією місцевих ювелірів, судячи по матрицях, були литі гудзики, що мали форму кулі з вушком для кріплення. Вони зазвичай виготовлялися з мідно-бронзового сплаву, а в деяких випадках покривалися позолотою. Про ступінь їх поширення серед киян свідчать їх знахідки в похованнях.

Колт київського типу, ХІ-ХІІІ ст.

Крім гудзиків, ювеліри Замкової гори робили також і високохудожні прикраси, виготовлення яких не зводилося до однієї лише литви у формі предмета, а вимагало більш складних технологічних операцій. До них належали: пайка на корпус предмета дрібних кулястих крупинок золотого дроту (зернь) або її відрізків (скань), а також чорніння срібла і техніка перегородчастих емалей. Зразки таких прикрас добре відомі по скарбам Києва XII-XIII ст. Число знахідок скарбів цього часу в Києві сьогодні становить 50 штук, і за їх кількістю він займає перше місце серед міст Давньої Русі.

Найбільш яскравими і ефектними зразками ювелірного мистецтва Русі вважаються колти. Цей тип жіночих прикрас прийшов зі Сходу, був запозичений візантійцями і через них поширився в слов’янських землях. Колти складали частину головного убору. Носили їх парами, всередині була порожнина, в яку вкладалася тканина, просочена ароматичними речовинами.

На Замковій горі були знайдені дві ливарні формочки для колтів. На одній з них вирізаний колт у вигляді восьмипроменевої зірки, а на іншій – колт із зображенням грифона. Ще одна формочка призначалася для відливання скроневих кілець київського типу. Його ажурні намистини-кульки, нанизані на кільце, прикрашалися зерню і сканью.

Пірофілітові пряслиця, ХІ-ХІІІ ст.

Самі ливарні формочки виготовлялися з м’яких порід каменю, сланців, які легко піддаються ручній обробці. Серед них виділяється рожевий пірофілітовий сланець, родовища якого у світі відомі лише в двох місцях: Південній Африці та в Житомирській області України поблизу Овруча. Факт існування на горі масштабного ювелірного виробництва підтверджується не тільки численними знахідками формочок, а й виявленням на підлозі однієї з будівель, розкопаних в 1932 р., великого скупчення обрізків мідних пластин, які можуть бути відходами цього виробництва. За кількістю знайдених ювелірних ливарних форм Замкова гора не має аналогів серед інших міст Східної Європи і в X-XIII ст. вона була одним з найбільших ювелірних центрів Русі.

У різний час при розкопках на горі були також численні залізні інструменти та побутове начиння, характерні для культурних шарів давньоруських міст – замки й ключі до них, рибальські гачки, ножі, кресала для добування вогню, ножиці, голки, шила, кліщі, різці для обточування дерева та інші предмети. Їх наявність доповнює загальну картину розвиненого торгово-ремісничого посадського району, яким, ймовірно, стала Замкова гора в XI-XIII ст.

Оскільки за весь період розкопок було досліджено не більше 3-5% загальної площі гори, то нові розкопки, безумовно, істотно розширять список цих матеріалів, що дасть можливість отримати більш детальну карту ремісничої спеціалізації жителів Замкової гори. В наступній статті ми розкажемо, які ж будинки стояли в XI-XIII ст. на Замковій горі і чи був тут насправді палац княгині Ольги!

Україна - це ми!