В різні часи ця місцевість в центрі Києва мала різні назви, проте досі точно не відомо, як вона називалась до XIV ст. Деякі дослідники ототожнюють її з літописної Хоревицею. Для з’ясування цього питання звернемося до літописної розповіді «Повісті временних літ» про заснування Києва трьома братами, де є згадки про Хоревицю. «… Було… три брати: одному ім’я Кий, а другому – Щек, а третьому – Хорив, і сестра їх – Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив – на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоревицею. Зробили вони городок і на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом». (Нестор Літописець, «Повість минулих літ»)

Руські воїни. Мініатюра з літопису

Отже, з нього випливає, що кожен з братів «сидів» окремо і лише потім вони спільно звели ще один, четвертий, град на честь старшого Кия. Отже, за часів Кия були не три, як зазвичай вважають, а чотири окремі поселення. Першим цей ключовий момент помітив Б.А. Рибаков. Він вирізняв, що спочатку існували три поселення, швидше за все неукріплені, і лише потім був споруджений четвертий укріплений град. З горою, де «сидів» Кий, завдяки згадці Боричевого спуску, спочатку особливих складнощів не виникало. З нею пов’язували північну частину Старокиївської гори.

Локалізація Щекавиці за М.Ф. Берлінським і М.А. Максимовичем – це відріг Лук’янівського плато, що йде вздовж вул. Глибочицької. Щодо території, на яку поширювалася назва Щекавиця, то М.І. Петров уже в 1897 р, спираючись на літописи і документи XVI-XVII ст., встановив, що спочатку так називалися пагорби від Львівської площі (Кудрявця) і до гори Юрковиці. Локалізація третьої гори – Хоревиці, ускладнена тим, що вона згадана літописом лише один раз, а в топоніміці Києва ця назва не збереглася. В.Г. Ляскоронський ще в 1913 р пробував довести, що Хоревиця – це Замкова гора в Києві.

Його думку підтримували історики Брайчевський, А.Г. Шовкопляс. Іншу локалізацію Хоревиці в 1884 р. запропонував В.Б. Антонович. У 1870 рр. він на горі Юрковиці, що височіла над сучасним Подільським пивзаводом, і відомої також як Лиса гора, помітив залишки земляного валу. У 1876 р. при земляних роботах в садибі купця Марра, розташованої під горою, «знайшли велику порожнину, наповнену величезною кількістю кісток – чоловічих, жіночих і дитячих … всього до 4000 черепів». У 1863 р. тут же виявили скарб із 194 срібних арабських монет. У 1845 р. скарб мідних арабських монет був знайдений біля Кирилівського монастиря. З усього цього Антонович зробив висновок, що Юрковиця і прилеглий район в VIII-IX ст. представляли собою багатолюдний торговий центр міста, а саму гору ототожнив з Хоревицею.

Давньоруські мечі. Археологічні знахідки

Вперше розкопки на Юрковиці розпочав у 1878 р. Т.В. Кибальчич і виявив на ній замість багатого городища Хорива давньоруський курганний могильник IX-X ст. У 1960 рр. Є.В. Максимов проводив тут розкопки і встановив, що в VIII – першій половині IX ст. до н. е. на горі було поселення чорноліської культури, в II-I ст. до н. е. – городище зарубинецької культури, а в X ст. гора використовувалася під кладовище. Культурний шар, характерний для давньоруських городищ, на Юрковиці теж був відсутній. На чималій площі гори в 2,4 тис. кв. м. було виявлено всього лише одне житло, датоване IX-X ст.

Отже, гору Юрковицю в IX-X ст. займало не городище, а могильник, тому варіант Юрковиці в якості Хоревиці доводиться виключити. Таким чином, версія про Замкову гору як Хоревицю залишається єдиною.

Продовжуючи пошук місць поселення трьох літописних братів, варто звернутися до рельєфу Старокиївської гори. У давнину Старокиївська гора, як показали археологічні дослідження, мала не настільки рівний і зручний для вигляд, як зараз, а являла собою плато, розчленоване ярами і балками на окремі гірки, які є його відрогами. А.П. Толочко, писав, що Кий жив з родом своїм на горі, де узвіз Боричів, а Щек – на іншій стороні цієї ж гори. Певні підстави для розміщення граду Щека в цьому районі дають і дані археології. У 2003 р. на розкопках І.І. Мовчана і A.A. Козловського по вул. Артема, 12 був виявлений оборонний рів з частоколом. Тут був виявлений культурний шар, житла і господарські об’єкти X-XI ст.

Досить численні знахідки фрагментів ранньої гончарної кераміки впевнено дозволяють датувати городище серединою X ст. Про інтенсивність і значну тривалість життя на городищі свідчить товщина культурного шару X-XI ст., що досягав 50 см. Отож розкопки київських гір проливають світло на історію заснування міста Києва, про яку писала «Повість временних літ». В наступній нашій розповіді ми дізнаємось про ремісничий ценр, що існував на Замковій горі в ХІ-ХІІІ ст.

Україна - це ми!