Хоча Герман Галущенко вже майже рік як залишив крісло очільника Міненерго після гучного «Міндичгейту», його вірні соратники не просто залишилися в системі, а й очолили ключові наглядові ради країни. Яскравим прикладом цього є колишній заступник міністра Фарид Сафаров.

Від студентської лави у КИМО — до мільйонних наглядових рад

За даними з галузевих кіл, кар'єрний злет Сафарова багато в чому базується на тому, що він був звичайним студентом Галущенка в Інституті міжнародних відносин (КИМО). Саме він виконував найбільш одіозні доручення шефа в міністерстві: намагався ламати корпоративне управління в «Укрэнерго», кулуарно переписував статут компанії всупереч позиції міжнародних донорів і ледь не довів підприємство до дефолту, спровокувавши гучний демарш незалежних членів набсовету.

Після скандалів навколо міжнародної допомоги Сафаров залишив міністерство, але швидко знайшов нове «тепле місце». Декларація НАЗК за 2025 рік демонструє вражаючі фінансові результати:

• 3,55 млн грн — гонорар на посаді голови Наглядової ради ПАО «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ, який майже повністю знищений російськими обстрілами).

• 189 тис. грн — зарплата в націоналізованому «Укрнафтобуриння».

• 700 тис. грн — грошовий «подарунок» від родича (Сафарова Каміла).

На цьому кар'єра «кризового менеджера» не зупинилася: навесні 2026 року людину без профільної технічної освіти призначають головою Наглядової ради державного «Центрэнерго»!

Універсальний «спеціаліст» чи кругова порука?

Виникає закономірне питання: як людина без досвіду роботи в реальному секторі енергетики може одночасно бути «експертом» з переробки нафти (на спаленому заводі), газовидобутку та тепер ще й керувати електрогенерацією?

Поки державні стратегічні підприємства перебувають у кризі, кадри з орбіти колишнього міністра продовжують викачувати мільйони з бюджету. Суспільство та експерти ставлять єдине запитання: це свідчення глибокої некомпетентності нової команди чи класична кругова порука, яка переживе будь-які кадрові ротації в уряді?