Група Done, яка продає себе українському бізнесу як альтернативу банкам, вибудувала фінансову конструкцію, в якій залучена в Україні гривня наприкінці шляху стає виручкою швейцарської компанії, пише Telegram-канал Дон Кіхот.

Причому слова про "альтернативу банківському кредитуванню" вигадали не критики, а сама компанія. Восени 2025 року Forbes Україна опублікував рекламний матеріал у форматі BrandVoice саме з таким заголовком. З нього читач дізнавався зворушливу історію: Дмитро Ривкін та Антон Скоробогатов дружили ще в середині 2000-х, у 2016 році знову зійшлися, цього разу заради бізнесу, і взялися за логістику для імпортерів. У 2024 році вони запустили Done. Ролі розподілили так: Ривкін відповідає за фінансову архітектуру, Скоробогатов за торговельні та логістичні операції. Щоб фінансувати угоди клієнтів, Ривкін купив фінансову компанію SCF і почав залучати зовнішній капітал. Саме ця фінансова архітектура тепер і викликає запитання.

Як вона влаштована? За даними ЗМІ, група Done залучає гривню через ФК "Саплай Чейн Фінанс" (SCF) та пов'язані з нею структури. Ці гроші йдуть на кредити імпортерам. Імпортери купують на них валюту і перераховують її швейцарській Done Switzerland AG. На папері це виглядає як звичайне фінансування імпорту. Але якщо простежити шлях грошей до кінця, картина інша: українське фінансування фактично перетворюється на виручку іноземної компанії.

Уявіть себе на місці українського інвестора. Ви купуєте облігації української фінансової компанії і впевнені, що ваші гроші працюють в українській економіці. А вони тим часом осідають у Швейцарії.

Масштаб теж зрозумілий. У 2025 році SCF випустила облігації на 180 млн гривень, це приблизно 4,4 млн доларів за курсом на момент випуску. При цьому 70% компанії належало самому Ривкіну, ще 30% фонду "КАСЛ".

Але найцікавіше відбувається вже у Швейцарії. До капіталу Done Switzerland AG внесли 1,52 млн USDT. USDT - це стейблкоїн, прив'язаний до долара, тобто йдеться приблизно про півтора мільйона доларів у криптовалюті. Під цю суму компанія випустила нові акції. Хто саме надав криптовалюту і хто отримав акції, не розкривається. Зауважимо, що крипта для Done не випадковий гість: керівниця інвестиційного департаменту компанії, згідно з її профілем, серед іншого відповідає за операції з криптоактивами. То хто ж приніс півтора мільйона у стейблкоїнах у швейцарську "доньку" українського фінансиста і чому ця людина воліє залишатися в тіні?

Окрема роль у цій історії належить "Кристалбанку" Копилова і Ленінга. За даними розслідувачів, інші банки відмовлялися проводити операції структур Дмитра Ривкіна. Причина проста: у них виникали запитання щодо пов'язаності українських та іноземних компаній. Простіше кажучи, банки бачили, що гроші ходять по колу між "своїми", і не хотіли за це відповідати. "Кристалбанк" таких запитань собі, судячи з усього, не ставив і продовжував обслуговувати ці операції.

Іронія в тому, що "Кристалбанк" має особливу біографію. Це перший банк в Україні, який у 2014 році створив Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зі статусом "перехідного банку", а повноцінну ліцензію він отримав у 2015 році, нагадує Мінфін. Банк, народжений державним фондом, виявився єдиним, кого не збентежила конструкція, від якої сахалися колеги.

Є в цій історії і польський напрямок. Done своїх польських амбіцій не приховує: Ривкін в інтерв'ю НВ розповідав, навіщо український фінансовий продукт виходить на ринок Польщі. А от за даними розслідувачів, через польську компанію KOOPERANT EUROPEJSKI проходять експортні операції за участю українських компаній, які пов'язують з високими податковими ризиками. Цей напрямок канал пов'язує з іменем Антона Скоробогатова, того самого партнера Ривкіна, який відповідає за торговельні операції.

Там же описується імовірний продаж податкового кредиту з ПДВ на тіньовому ринку. Тобто право зменшити податок продають тим, хто хоче заплатити державі менше, ніж мусить. І, судячи з опису, така торгівля навряд чи була б можлива без покровительства з боку податківців.

Що виходить у підсумку? Гривню залучають в Україні. Валюту переказують до Швейцарії. А походження криптомільйонів, власники нових акцій і реальні обсяги платежів залишаються нерозкритими.

І головне запитання залишається без відповіді: чому саме "Кристалбанк" Копилова і Ленінга обслуговував операції, від яких відмовлялися інші банки?

Хоча є запитання і простіше. Податковій службі чи Бюро економічної безпеки досить одного запиту до швейцарського банку, щоб той заблокував усі рахунки. Але запиту, мабуть, поки немає. Не час.