Цвинтарі міста Києва. Аскольдова могила, Замкова гора та Лук’янівське кладовище
Ви ніколи не задумувались, скільки кладовищ існувало на території Києва за роки його історичного шляху? Скільки помирало щороку, щостоліття? І всіх їм потрібен був останній притулок… Тож майже вся територія історичного міста в різні часи слугувала як цвинтар. Пропоную дізнатись про це трохи більше!
Лук’янівське кладовище, 1862 р.
Спочатку поговоримо про Дніпрові схили, а саме Аскольдову могилу, де з 1786 р. відкрилось кладовище для еліти тогочасного Києва. Тут був похований льотчики П. Нестеров та Е. Крутень. Так, саме Нестеров виконав першим «мертву петлю».
В 1918 р. на Аскольдовій могилі були поховані українські патріоти, що загинули під Крутами. Сьогодні про це нагадує меморіальний знак, дерев’яний хрест та алея, що носить ім’я Героїв Крут. В 1930-ті рр. їх могили були перенесені на Лук’янівське кладовище. В 1935 р. радянська влада на Аскольдовій могилі вирішила розбити парк, о цвинтар офіційно закрили, незважаючи на те, що на ньому було 2 тис. поховань.
В роки Другої світової війни на Аскольдовій могилі було німецьке кладовище (закрите 1944 р.).
З 1945 р. в колишні німецькі могили поклали радянських захисників міста Києва. З 1957 р. їх останки перенесли до Парку Вічної Слави на Арсенальній. Наступне старовинне місце для поховань в Києві – Замкова гора на Подолі. З 1816 р. на місці колись стратегічно важливої фортеці та не менш важливих городів й пасовиськ киян.
Тут ховали киян-жителів Гончарів, Подолу, Дегтярів, Кожум’як. Потім шефство над кладовищем взяв Фролівський монастир, а буду похованим на ньому стало вкрай престижно. Кладовище огородили муром з жовтої київської фортечної цегли, який ще й досі стоїть з боку вулиці Глибочицької. На цвинтарі збудували й свою церкву – Троїцьку. А поховання здійснювались до другої половини ХХ ст. – про це свідчать написи на надгробках.
Один з мальовничих надгробків на Замковій горі
На Замковій горі свого часу були поховані такі відомі люди – історик, професор М. Іванішев, літературознавець та професор духовної академії М. Петров, професор С. Голубєв, інженер В. Жмакін. Ні церква, ні більшість поховань не збереглися.
Більшість могил з Аскольдових схилів та із Замкової гори з одобрення радянської влади були перенесені на Лук’янівське кладовище. Воно було відкрите ще 1878 р. як цвинтар при лікарні. В 1912 р. на ньому вже налічувалось 30 тис. поховань. Церкву на Лук’янівському кладовищі побудували на кошти полковника Івана Мировича у 1910 р. за умови, що вона носитиме ім’я його покійної дружини Катерини.
Янголята на Лук’янівському цвинтарі
З 1915 р. на кладовищі відведено місце для католицьких поховань, оскільки Байкове кладовище навіть на той час вже було переповнене. В 1917 р. Лук’янівський цвинтар реорганізували – поділили на 54 сектори по тисячі поховань кожний. На ньому покояться останки багатьох відомих українських династій – Полуботків, Леонтовичів, Самойловичів.
Не секрет, що з 1863 р. на Лук’янівці була відкрита в’язниця. Вона в радянський час стала страшною катівнею для неугодних режиму, а зараз це не менш сумнозвісне Лук’янівське СІЗО.
Ностальгічна скульптура. Лук’янівський цвинтар
З 1917 р. на кладовищі поруч почали ховати й померлих в’язнів.
Серед них революціонери, засуджені до страти в Російській імперії – М. Беверлай, М. Лодинський, І. Роговський, Б. Донський. Їх тіла зариті в землю, а могили зрівнювались із землею. На кладовищі поховані й багато відомих осіб – політиків, науковців, вчених. Поруч тут сусідять і в’язні, закатовані НКВД, й еліта радянського суспільства.
В 1962 р. цвинтар закрили, а зараз можна підхоронювати урни з прахом до могил своїх родичів. З 1994 р. комплекс пам’яток історії та культури Лук’янівського кладовища оголошений Державним історико-меморіальним Лук’янівським заповідником. А з 2001 р. він включений до переліку Заповідників національного значення Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Це лише невелика частина місць для поховань. А ще ж є Звіринецьке, Дехтярівське, Кирилівське, Покровське та багато інших кладовищ. Окремо займають місце ще діючі цвинтарі – Байковий, Биківнянський, Біличанський, Дарницький, Святошинський та ін. Тож ми спробуємо розповісти Вам про найцікавіші з цих місць вічного спокою. Вічного, доку його не потурбують нащадки!