Суддя Господарського суду Одеської області Наталія Петренко виявилася "перекупом"Суддя Господарського суду Одеської області Наталія Петренко виявилася "перекупом"

Суддя Господарського суду Одеської області Наталія Петренко виявилася "перекупом"

Менше ніж рік тому вона стала власницею розкішного дачного будинку на Одещині площею 231 кв. м із земельною ділянкою 7 соток всього за 700 000₴.

Тим більше, що майно було оформлене за договором дарування. Але вже за 9 місяців виставила цей маєток на продаж за 7 600 000₴

Це майже в 11 разів дорожче, ніж первинна вартість.

Виявляється, у батьківщини Петренків є ще один дачний будиночок у Затоці, квартира в Одесі на 121 кв. м, яка теж подарована, та шикарний Volkswagen Touareg. А на банківських рахунках лежить ще мільйон гривень.

Торік на своїх посадах Наталія та її чоловік Володимир, який також суддя, заробили по 1 500 000₴

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.