У столиці викрили чергову шахрайську схему, яка працює за класичним принципом: спочатку налякати людину "фактами" про розслідування проти неї, а потім запропонувати "вирішити питання" за великі гроші. Цього разу об'єктом маніпуляцій став бізнесмен, якому пообіцяли "домовитися" з Державним бюро розслідувань через "своїх людей" у відомстві.

Як працює схема

Шахрай підійшов до справи професійно. Спочатку повідомив потенційну жертву, що проти неї нібито ведеться розслідування співробітниками ДБР. Деталі розслідування, звісно, залишалися туманними — достатньо було самого факту, щоб викликати тривогу. Далі йшла стандартна пропозиція: можна "вирішити" питання, щоб уникнути шкоди репутації.

Ціна "вирішення" — сто тисяч доларів. За ці гроші шахрай обіцяв домовитися про неповідомлення підозри, необшуки та навіть уникнення подальшої публічної огласки. Тобто повний пакет послуг для людини, яка опинилася під загрозою кримінального переслідування. Особливо цікава деталь: половину від обумовленої суми треба було надати відразу — нібито для передачі "потрібним людям" у ДБР.

А якщо потенційна жертва раптом відмовлялася платити? Тоді в хід йшла друга лінія тиску — погроза розголосити інтимну інформацію. Класичний шантаж, який мав переконати людину, що краще заплатити, ніж ризикувати репутацією.

Стара схема на новий лад

Ця історія не унікальна. Подібні схеми існували завжди — змінювалися лише назви відомств та суми. За радянських часів "вирішували питання" з міліцією та прокуратурою. У дев'яності та нульові — зі СБУ та МВС. Тепер у моді ДБР та НАБУ. Відомство не має значення — важливо, щоб воно викликало страх у пересічного бізнесмена.

Психологія схеми проста. Людина, почувши про можливе розслідування проти себе, впадає в паніку. Навіть якщо вона нічого не робила, сам факт потрапляння в поле зору правоохоронців уже загроза. Обшуки, блокування рахунків, публічність, репутаційні втрати — все це спрацьовує як тригери. І саме в цей момент з'являється "рятівник", який обіцяє все вирішити через "своїх людей".

Сто тисяч доларів — значна сума, але для бізнесмена, який бачить загрозу своїй справі, це може здатися прийнятною ціною. Особливо коли тобі обіцяють не лише уникнення підозри та обшуків, а й повну відсутність публічності. Бо в Україні навіть факт початку розслідування може зруйнувати бізнес швидше, ніж будь-який вирок.

Половина суми відразу: деталь, яка видає

Найцікавіша деталь цієї схеми — вимога надати половину грошей одразу. П'ятдесят тисяч доларів нібито для передачі "потрібним людям" у ДБР. Ця деталь видає справжню природу операції.

Якби людина справді мала зв'язки в правоохоронних органах і могла домовитися про "вирішення питання", навіщо їй просити гроші авансом? Логічніше працювати за результатом — отримав гарантії від "своїх людей", показав клієнту результат, тоді й бери гроші. Але шахраї так не працюють. Їм потрібен аванс, бо ніякого "вирішення" не буде. Отримав п'ятдесят тисяч — і зник. Або тягнув би клієнта далі, вигадуючи нові "складнощі", які потребують додаткових коштів.

Ця вимога авансу — маркер, який відрізняє шахрая від реального "вирішальника". Справжні корупціонери, які мають доступ до правоохоронців, працюють інакше. Вони не просять гроші авансом для передачі комусь. Вони або домовляються про конкретний результат і беруть гроші після, або працюють через довірених осіб, які гарантують результат. Але просити п'ятдесят тисяч "для передачі" — це схема винятково для довірливих жертв.

Інтимна інформація як план Б

Коли основна схема не спрацьовує, шахрай переходить до плану Б — погроза розголосити інтимну інформацію. Це теж класика жанру. Якщо людина не купується на страх перед правоохоронцями, включається страх перед публічним скандалом.

Інтимна інформація може бути реальною або вигаданою — не має значення. Важливо, щоб жертва повірила, що ця інформація існує і може бути оприлюднена. У епоху соціальних мереж та миттєвого поширення інформації навіть фейкова компромат може завдати серйозної шкоди репутації. І шахраї це добре розуміють.

Така комбінація — страх перед правоохоронцями плюс страх перед особистим скандалом — створює ідеальний психологічний тиск. Людина опиняється між двома загрозами і може погодитися заплатити, просто щоб уникнути обох варіантів розвитку подій.

ДБР як новий бренд у шахрайських схемах

Державне бюро розслідувань стало популярним брендом у шахрайських схемах не випадково. Відомство розслідує злочини, вчинені високопосадовцями, силовиками, суддями. Воно має широкі повноваження, можливість проводити обшуки, блокувати рахунки, повідомляти підозри. І, що важливо, про нього багато говорять у медіа.

Для шахрая це ідеальний інструмент залякування. НАБУ розслідує корупцію великих чиновників — не кожен бізнесмен вважає себе об'єктом їхньої уваги. САП працює з топ-корупціонерами — теж не для всіх. А ДБР — широкий спектр, від злочинів силовиків до посадових злочинів різного рівня. Тут можна налякати практично кого завгодно.

До того ж ДБР — відносно молоде відомство, яке ще формує свою репутацію. Люди не завжди розуміють, як саме воно працює, які у нього повноваження, кого і за що воно може переслідувати. Ця невизначеність грає на руку шахраям. Чим менше людина знає про реальні процедури правоохоронного органу, тим легше її налякати "розслідуванням".

Системна проблема довіри

Ця шахрайська схема працює лише тому, що в Україні існує системна недовіра до правоохоронних органів. Люди вірять, що питання можна "вирішити" через "своїх людей", бо бачили це багато разів. Вірять, що за гроші можна домовитися про неповідомлення підозри, про відсутність обшуків, про тишу в медіа.

І це найсумніше. Шахрай може обманути жертву лише тому, що жертва вірить: корупція в правоохоронних органах — це норма. Що співробітники ДБР справді можуть за гроші закрити справу або не повідомляти підозру. Що існують "потрібні люди", яким можна передати п'ятдесят тисяч, і все вирішиться.

Доки ця віра існуватиме, шахрайські схеми працюватимуть. Бо навіть якщо конкретного шахрая викриють, з'явиться наступний. І він знову пропонуватиме "вирішити питання" з правоохоронцями, знову просітиме гроші авансом, знову погрожуватиме розголошенням інтимної інформації. І знову знайдеться хтось, хто повірить.

Викриття цієї схеми в столиці — добра новина. Але вона не змінює головного: система, в якій люди вірять, що правосуддя можна купити, породжуватиме нових шахраїв. Бо де є попит на "вирішення питань", там завжди з'являться ті, хто готовий цей попит задовольнити. Навіть якщо їхні обіцянки — брехня від початку до кінця.