Екскерівник ДМС України міг би провести майстер-клас з незаконного збагачення, але сяде за ґрати

Екскерівник ДМС України міг би провести майстер-клас з незаконного збагачення, але сяде за ґрати

НАБУ і САП викрили останню ланку у схемі зникнення понад 88 мільйонів гривень з бюджету, виділених на ремонт адміністративної будівлі у Києві. Підозрюваним виявився колишній керівник Державної міграційної служби України — Максим Соколюк. Це той самий чиновник, що під час коронавірусу займався поверненням Насті з Уханя, а згодом одружився з нею.

У 2015 ДМС отримала будівлю в центрі Києва під центральний офіс. Однак, замість того, щоб облаштувати комфортне робоче середовище, Соколюк вирішив перетворити ремонт на золоту жилу.

За допомогою свого друга-бізнесмена Салгерея Салгереєва

У вересні 2023 підозру вже оголосили колишньому заступнику керівника та начальнику господарської частини ДМС, а також бізнесмену-організатору. Тепер до них приєднався і екскерівник, якому загрожує до 12 років позбавлення волі.

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.