🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Розкрадання в «Київпастрансі»: Ексдиректор Павло Кирилюк підозрюється у заволодінні 8,2 млн грн

🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Розкрадання в «Київпастрансі»: Ексдиректор Павло Кирилюк підозрюється у заволодінні 8,2 млн грн

Колишнього директора з виробництва КП «Київпастранс» Павла Кирилюка та начальника відділу матеріально-технічного забезпечення підозрюють у розкраданні понад 8,2 млн гривень через схему із завищеними цінами на закупівлі шин для громадського транспорту.

Схема розкрадання: підроблений тендер та «свої» компанії

За даними слідства, в листопаді 2022 року Кирилюк разом із спільником ініціювали закупівлю шин для міського транспорту, хоча реальної потреби у них не було. Далі вони внесли у тендерну документацію ціни, значно вищі за ринкові.

Закупівлю оголосили через систему Prozorro, однак штучно створені обмеження унеможливили участь інших компаній, крім «потрібних» чиновникам. Коли тендер скасували через відсутність учасників, зловмисники уклали угоди напряму із заздалегідь визначеними постачальниками.

Епізоди розкрадань

🔹 Епізод 1: ТОВ «Бачата» – 3,25 млн грн збитків
У грудні 2022 року КП «Київпастранс» підписало договір з ТОВ «Бачата» на 12,5 млн грн для закупівлі шин для тролейбусів. Однак фактична вартість товару була значно нижчою, що призвело до втрати державних коштів. Тендер скасували, але договір уклали напряму, без конкурсу.

🔹 Епізод 2: ТОВ «ТД «Нортек» – 5 млн грн збитків
За аналогічною схемою наприкінці 2022 року чиновники уклали договір із ТОВ «ТД «Нортек» на 10,6 млн грн. Як і у попередньому випадку, реальна ціна шин була значно нижчою, що дозволило посадовцям вивести ще 5 млн грн.

Протягом грудня 2022 – липня 2023 року гроші за контрактами поступово перераховувалися на рахунки компаній.

Кирилюку повідомлено про підозру

Колишнього посадовця підозрюють у привласненні або розтраті майна в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191 КК України). Санкція статті передбачає до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Наразі слідство триває, а правоохоронці перевіряють можливу причетність інших посадовців до цієї схеми.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Олег Горецький про медіацію: чому конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок

Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.