Киянина судитимуть за самовільну прибудову на Подолі

Киянина судитимуть за самовільну прибудову на Подолі

Київська міська прокуратура завершила досудове розслідування щодо самовільного зайняття ділянки та будівництва.

Слідство встановило, що власник прибудови не мав рішення про передачу ділянки біля будинку у його власність чи користування. Він самовільно зайняв площу у 200 кв м та незаконно зробив прибудову до багатоповерхового будинку на вулиці Петра Сагайдачного.

Ділянка з прибудовою розташована одразу в кількох охоронних зонах: у Центральному історичному ареалі міста Києва, на території пам’ятки ландшафту й історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини річки Дніпро», в межах пам’ятки археології місцевого значення «Культурний шар Подолу» та «Дерев’яний водогін та замощення вулиць, ХVІІ-ХVІІІ ст.».

За результатами розслідування обвинувальний акт направили для розгляду до Подільського районного суду. Крім того, прокуратура подала позов про знесення добудови та повернення земельної ділянки територіальній громаді.

У повідомленні прокуратури не уточнюється, про який будинок йде мова. Проте на супровідному фото ‒ дім за адресою вулиця Петра Сагайдачного, 14. Це прибутковий будинок 1876 року, який має статус пам’ятки місцевого значення. З боку вулиці Андріївської до нього прибудоване приміщення ресторану Fiji.

Читайте также: Як компанія Емет перетворює два долари на сімдесят, а лікарі-косметологи використовують дешеві підробки
Нагадаємо, у грудні 2020 року на Золотих Воротах демонтували літній майданчик ресторану «Хурма». Протистояння щодо нього тривало чотири роки.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.

Олег Горецький про медіацію: чому конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок

Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.