Справа Яковишина: спадкоємці звернулись до НАБУ

Справа Яковишина: спадкоємці звернулись до НАБУ

Спадщина, документи і мільйони: спадкоємці першої черги звернулися до НАБУ.

Після смерті відомого аграрія, засновника та керівника підприємства «Земля і Воля» Леоніда Яковишина, навколо його спадщини розгорівся конфлікт, який уже набуває ознак кримінального провадження.

Спадкоємці першої черги звернулися до Національного антикорупційного бюро України із заявою про можливе вчинення низки кримінальних правопорушень, пов’язаних із підробкою документів, втручанням у державні реєстри та спробами заволодіння майном.

Згідно із заявою, після відкриття спадкової справи почали з’являтися документи та особи, які претендують на спадщину, попри відсутність очевидних правових підстав. Йдеться про можливу підробку заповіту та підпису спадкодавця, внесення змін до Спадкового реєстру, використання нотаріальних бланків із ознаками фальсифікації, а також подання фінансових вимог на значні суми на підставі документів, достовірність яких викликає обґрунтовані сумніви.

Окрему увагу привертає той факт, що підпис у низці документів, включаючи заповіт та договори, може не належати померлому, що вказує на можливі ознаки підроблення. Також у справі фігурують вимоги кредиторів на десятки мільйонів доларів США, які, за наявною інформацією, базуються на правочинах із ознаками фальсифікації.

У зверненні до НАБУ дії невстановлених осіб попередньо кваліфікуються за низкою статей Кримінального кодексу України, зокрема ч. 3 ст. 206-2, ч. 1 та ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, а також ч. 5 ст. 191 КК України. Сукупність наведених фактів може свідчити про спробу незаконного перерозподілу активів, у тому числі корпоративних прав.

За наявною інформацією, документування можливих правопорушень здійснюється не лише в межах України — до збору матеріалів долучено міжнародне детективне агентство, що свідчить про масштаб та складність ситуації.

Джерела, наближені до процесу, не виключають, що окремі сліди у справі можуть вести до осіб, пов’язаних із високопосадовими колами, що потенційно розширює рівень розслідування.

Окремо піднімається питання можливого втручання у роботу державних реєстрів, зокрема Спадкового реєстру, що могло призвести до появи суперечливих або недостовірних даних.

Водночас підкреслюється, що на особистих рахунках померлого знаходилися значні грошові кошти, що ставить під сумнів будь-яку об’єктивну необхідність у залученні позикових коштів чи формуванні відповідних боргових зобов’язань.

Наразі викладені у заяві обставини підлягають перевірці правоохоронними органами. У разі їх підтвердження, справа може набути значного суспільного резонансу з огляду на масштаб можливих порушень та вартість активів.

Станом на сьогодні ситуація перебуває під пильною увагою журналістської спільноти. Резонансне розслідування тримається на контролі.

Далі буде.


Джерело

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.