Князь Олег відразу ж зайнявся будівництвом міст, намагаючись утвердити свою владу на підкорених територіях і, одночасно, створити дієвий захист від набігів степовиків.

Встановивши данину для північних племен, Олег почав підпорядковувати собі племена слов’ян, що жили на схід і захід від Дніпра. Проблеми у завойовника виникли тільки з древлянами, але і їм довелося платити встановлену данину. Лише угличі зуміли відстояти свою незалежність від Києва.

Потім, в 907 році, князь, який встиг серйозно попсувати нерви хозарам, булгарам та іншим народам, які жили на той момент в Подунав’ї, зробив великий похід на Константинополь і накоїв там таких справ, що візантійці поспішили відкупитися від агресивного варвара, пообіцявши виплачувати будь-яку затребувану данину .

Тут варто згадати, що Олег примудрився обійти візантійські зміцнення по суші, поставивши свої судна на колеса. 

Обидві сторони уклали договір (вельми вигідний для Русі), і Олег повернувся до Києва. Його успіх настільки здивував місцевих жителів, що вони прозвали князя «чарівником», «волхвом». 

У 912 році чергове посольство Олега, який встиг сходити на північ, до Новгорода і Ладоги, після річної відсутності повернувся на батьківщину, а вже восени князь пішов з життя. Смерть його є однією з найцікавіших загадок стародавньої історії.

По-перше, новгородський літопис стверджує, що це нібито відбулося в 922 році – на десять років пізніше, ніж зафіксовано в тій же «Повісті временних літ».

По-друге, не зовсім ясно, де ж трапилася ця трагічна подія.

Так, йдеться, що Олег розлучився з життям в Ладозі, там же і похований. Згідно з іншою версією, більш поетичною, князь загинув у Києві, «від коня свого», як і попереджав його кількома роками раніше волхв. Мовляв, Олег з того часу свого скакуна навіть не бачив, хоча наказав його пестити і леліяти.

Дізнавшись же, що нещасний кінь давно здох, князь прийшов подивитися на його останки, обхаяв волхва, поставивши ногу на кінський череп. Виповзла звідти гадюка та вкусила Олега за ногу, той захворів, помер і був похований на горі Щекавиця.

Є також інше трактування цієї легенди, згідно якої проти князя була змова, і його вбили самі волхви, списавши загибель Олега на укус гадюки. Адже коли «укушенного» принесли з кургану в палац, він ледве дихав і, вимовивши одне-єдине слово: «Змія!» – Сконав. А ось чи намагався покійний перед відходом в інший світ пояснити, що ж з ним трапилося, або просто вилаяв убивць – таємниця, покрита мороком.

А ще одна версія свідчить, що невгамовний князь знайшов свій кінець … взагалі у Швеції! У всякому разі, легенда про смерть Олега має сюжетну схожість зі скандинавською сагою: у ній конунг Одд помер від укусу змії в Норвегії, куди повернувся після своїх подвигів на Русі, яку скандинави називали Гардарикою – країною міст.
 

Україна - це ми!