Історія навколо адвокатського об'єднання "Віннер Партнерс", про яку ми вже писали, має вимір, який заслуговує на окрему розмову. Бо якщо звинувачення в роботі агентом правоохоронців є питанням адвокатської етики і врешті стосується двох-трьох людей, то описана в тих самих публікаціях механіка банкрутств стосується вже всієї країни. І перевіряється вона не емоціями, а реєстрами.

Нагадаємо контекст. Матеріал Сергія Климчука описує Господарський суд Запорізької області як майданчик, де, за версією автора, утворилася стала зв'язка суддів, адвокатів і арбітражних керуючих. Публікація Михайла Рачинського додає до цього тезу про систематичний конфлікт інтересів, а ресурс "Антикорупційна правда" звинувачує керуючого партнера об'єднання в роботі агентом. Одразу зафіксуємо: жодних судових рішень чи офіційних проваджень за цими епізодами наразі немає, названі особи звинувачень не визнають і мають право на власну позицію.

Але подивімося на те, що в цих матеріалах справді піддається перевірці.

Центральна теза проста. Запорізький регіон демонструє високу статистику банкрутств, і головними в цій статистиці є не місцеві підприємства, а ті, що "переїхали" до області буквально за лічені дні до порушення справи. Компанії з Київщини, Дніпропетровщини, Черкащини та інших регіонів напередодні банкрутства змінюють юридичну адресу й заразом назву.

Відповідь на питання, навіщо це робиться, автор дає без манівців. Перереєстрація потрібна, щоб уся процедура була підконтрольна з усіх боків одночасно: з боку боржника, кредитора, арбітражного керуючого і суду, оскільки справа потрапляє саме до потрібного судді. Результат такий: банкрут ухиляється від сплати боргів реальним кредиторам і податків державі, а непотрібна вже юридична особа швидко припиняє існування.

Механіку в публікації розписано покроково на прикладі ТОВ "Трізан", яке раніше називалося ТОВ "Канела". Спершу до компанії вводять нового учасника, який згодом візьме на себе всі ризики оборудки. Далі з неї виводять справжніх бенефіціарів. Коли залишається лише підконтрольний засновник, компанія змінює адресу на Запоріжжя, а разом з нею директора й назву. Потім у потрібного судді порушується справа про банкрутство, і арбітражним керуючим призначають представника того самого адвокатського об'єднання.

За словами автора, за останні три місяці до суддів Олексія Юлдашева та Лариси Сушко надійшло по дві такі справи кожному, і в усіх чотирьох арбітражною керуючою виступає Юлія Шелест, співзасновниця "Віннер Партнерс". Ідеться про ТОВ "Трізан", ТОВ "Хеллерштейн", ТОВ "Тріадер", колишнє ТОВ "Молсон", і ТОВ "Адар Груп".

Особливої уваги заслуговує фігура кредитора. У трьох із чотирьох справ ним виступає ТОВ "Юридична Майстерня", у четвертій ТОВ "Фінансовий Відновник". За даними Опендатабот, засновником і директором обох компаній є одна людина, Олег Ющенко. І тут автор ставить питання, від якого важко відмахнутися: як так виходить, що підприємець надає послуги багатьом контрагентам, ті йому не платять, але він жодного разу не намагається врегулювати спір досудово чи стягнути борг у позовному порядку, а одразу подає заяву про банкрутство. Причому виключно до Господарського суду Запорізької області.

Є і статистика тривалішого періоду. Із 2022 року суддя Юлдашев розглянув за участю Сергія Литвиненка як арбітражного керуючого щонайменше п'ятнадцять справ про банкрутство, а суддя Сушко п'ять. Сам же розгляд таких справ, за спостереженням автора, вкладається приблизно в п'ять-шість місяців, що для процедури банкрутства темп більш ніж бадьорий.

Окремо варто пояснити, чому фігури Литвиненка та Шелест у цій конструкції взагалі можливі. Обидва мають одночасно і адвокатське свідоцтво, і свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого. Саме це поєднання, за версією Рачинського, і створює простір для маневру: сьогодні представляєш інтереси позивача у справі про стягнення заборгованості, а завтра заходиш у банкрутство того самого боржника вже як нібито незалежний арбітражний керуючий.

Тут доречно нагадати про правову рамку. Арбітражні керуючі належать до суб'єктів, на яких поширюється дія Закону "Про запобігання корупції", а отже, і положення про конфлікт інтересів. Конфлікт інтересів це наявність приватного інтересу у сфері, де особа виконує службові чи представницькі повноваження, якщо цей інтерес може вплинути на об'єктивність її рішень. Тобто питання лежить не в площині моралі, а в площині закону, і відповідальність тут передбачена як адміністративна, так і кримінальна.

А тепер найважливіше, заради чого варто читати ці матеріали, попри всю специфіку ресурсів, що їх оприлюднили.

Навіть якщо жодна конкретна теза про конкретних людей не підтвердиться, залишиться сам механізм. Українське законодавство сьогодні дозволяє компанії за кілька днів до банкрутства змінити назву, директора й регіон реєстрації, і завдяки цьому опинитися в конкретному суді. Це не таємна схема і не хакерський злам системи. Це легальна послідовність дій, кожен крок якої формально бездоганний, а результат передбачуваний.

Саме тому головне питання адресоване не суддям Запоріжжя і не одному адвокатському об'єднанню. Воно адресоване тим, хто ці правила пише. Бо доки перереєстрація напередодні банкрутства не тягне за собою жодних додаткових перевірок, а розподіл справ можна фактично програмувати зміною адреси, конвеєр працюватиме незалежно від прізвищ. Зміняться учасники, регіон, назви фірм. Схема залишиться.

І ще одне спостереження наостанок. Запорізька область це прифронтовий регіон, частина якого перебуває в окупації. Те, що саме він перетворився на зручний майданчик для процедур такого штибу, говорить не лише про юридичні лазівки. Воно говорить про те, наскільки байдужим до контексту буває бізнес на чужих боргах.