Суперечка навколо теплотраси на київських Теремках перейшла в юридичну площину, і саме там виявилося найцікавіше. Бо поки мерія доводить, що ніякого парку на спірній ділянці немає, документи Київради свідчать про протилежне. А головне, у цій історії з'явилися ще дві ділянки, доля яких може виявитися значно гіршою за вирубану лісосмугу.

Почалося все з того, що піарниця мера Анна Мінюкова публічно заявила: зелена зона на Теремках, про яку останніми днями тільки й мови, парком не є, це землі енергетики і промисловості, крапка.

Аргументацію вона розгорнула доволі детально, і навести її варто повністю.

За версією Мінюкової, рішення Київради 2019 року від початку неможливо було реалізувати, оскільки Департамент містобудування забракував цю історію: сквер не можна створити в червоних лініях, відведених під інше призначення. Далі вона посилається на постанову Кабміну №393 про спрощений режим будівництва об'єктів критичної інфраструктури в умовах воєнного стану, за якою окремий дозвільний документ на кшталт ордера процедурою взагалі не передбачений. За цією ж постановою, зауважує вона, вирубували ліс під Національне військове меморіальне кладовище, і за нею ж можна будувати навіть без проєкту, бо воєнний час диктує свої виклики. А тут проєкт є, і сам варіант прокладання теплотраси розглядався ще в дев'яностих роках саме тому, що це землі промисловості та енергетики.

На питання про альтернативний маршрут відповідь категорична. По вулиці Теремківській провести трасу не можна, бо там немає інженерного коридору: під дорогою вже лежить величезна кількість комунікацій, тобто газ, водопровід, каналізація, електричні кабелі, зв'язок і стара тепломережа, до того ж на різних рівнях і з дотриманням охоронних зон. Саме тому, пояснює вона, людям і привезли показати труби, щоб ті зрозуміли необхідний масштаб.

Чому не показують увесь проєкт? Бо він має гриф для службового користування, бо воєнний стан, і взагалі, риторично запитує авторка, чи всі, хто його вимагає, здатні його прочитати. А для пояснень мешканцям, підсумовує вона, є депутати, які бачили план стійкості й голосували за його виконання.

Позиція викладена. Тепер про те, що на неї відповідає Володимир Бондаренко.

І відповідь ця починається з документа. Рішенням Київради від 31 січня 2019 року №10/6666 земельній ділянці орієнтовною площею 4,2412 гектара на вулиці Теремківській, 2а-6 у Голосіївському районі надано статус парку відпочинку.

Причому ухвалювалося воно, як зазначено в самому тексті, з метою раціонального використання і збереження зелених насаджень та з урахуванням численних звернень громадян. Рішення підписав міський голова Віталій Кличко. Статус документа в реєстрі: чинний.

Тобто це зелена зона з усіма наслідками, де можна хіба що траву стригти й кронувати дерева. Усе інше, як формулює Бондаренко, є балачками.

І ось тут, за його словами, суперечка з Мінюковою принесла несподівану користь. Бо змусила уважно передивитися і саме рішення, і супровідні документи зі схемами, і те, що на цих землях було раніше.

З'ясувалося, що до земель парку увійшли три окремі ділянки.

Перша, площею 1,99 гектара з кадастровим номером 8000000000:79:488:0053, це та сама витягнута ділянка, через яку зараз тягнуть теплотрасу й вирубують дерева. На схемі вона позначена номером три.

Друга, площею 0,77 гектара з кадастровим номером 8000000000:79:488:0059, є першою частиною квадратного скверу і позначена номером один.

Третя, площею 0,55 гектара з кадастровим номером 8000000000:79:488:0014, це друга частина того ж скверу під номером два.

Із першою ділянкою все зрозуміло: дерева на ній вирубують під теплотрасу, яка веде до житлового комплексу "Сенат", що його Бондаренко пов'язує з Голицею та Негричем.

А от питання про долю двох інших ділянок і є справжньою новиною.

За версією Бондаренка, їх просто забудують житлом. І підстави для такого припущення цілком документальні. Рішеннями від 18 листопада 2004 року №811/2221 та від 19 липня 2005 року №806/3381 Київрада вже передавала ці ділянки під житлову забудову. Тоді кияни збунтувалися, і ці рішення скасували рішенням від 21 травня 2009 року №505/1561.

Тобто нинішні заяви про незаконність створення парку у 2019 році Бондаренко трактує як підготовку реваншу: спершу знецінити статус усієї території, а потім повернутися до забудови двох ділянок, які колись уже намагалися віддати.

Свої аргументи додав і Роман Бандура в коментарях під дописом Мінюкової, і вони теж заслуговують на увагу.

За даними, оприлюдненими активістами, у 2023-2025 роках місто вже витратило понад 8,1 мільйона гривень саме на проєктування маршруту тепломережі вздовж і під вулицею Теремківською. Звідси й закономірне питання: чому тепер від цього варіанту відмовляються і ведуть трасу через паркову лісосмугу.

Крім того, запрошений громадою фахівець, який не перебуває на зарплаті в КМДА, зробив розрахунки й довів, що навіть за умови прокладання теплотраси через парк можна було обмежитися вирубкою десяти-одинадцяти дерев, а не сотень.

Окремі питання Бандура ставить і до підрядника. Тендер виграла невелика компанія, у якій за місяць перед тим змінився власник. Її фінансові показники за 2025 рік виглядають так: дохід близько 1,53 мільйона гривень, активи близько 309 тисяч, троє працівників. Судячи з даних закупівлі, це не був класичний конкурентний тендер із кількома учасниками, адже процедуру провели без використання електронної системи.

І нарешті, нинішній власник компанії-виконавця "Атмосфера Менеджмент" Чикал, за твердженням автора коментаря, пов'язаний із братами Бесагами, яких називають компаньйонами Кличка й Комарницького.

Що з цього випливає?

Аргументи мерії щодо інженерного коридору під Теремківською можуть бути технічно слушними, і перевірити їх без проєкту неможливо саме тому, що проєкт закритий. Але вони жодним чином не пояснюють двох речей.

Перша: якщо цей варіант неможливий, чому місто витрачало мільйони на його проєктування протягом трьох років. Друга: чому кількість вирубаних дерев у рази перевищує ту, яку називають незалежні фахівці навіть для маршруту через парк.

І головне. Твердження про те, що парку тут ніколи не було, юридично спростовується чинним рішенням Київради, під яким стоїть підпис самого Віталія Кличка. Якщо мерія вважає це рішення нездійсненним, шлях у неї один: скасувати його в сесійній залі публічно, а не оголошувати неіснуючим у соцмережах.

Бо доки рішення №10/6666 залишається чинним, кожне дерево на цій території юридично захищене. І кожна ділянка теж, включно з тими двома, про які раптом усі забули.