⚖️ Угода з правосуддям чи з совістю? Звідки у хабарника Ковальчука 2 мільйони гривень — ніхто не питає

⚖️ Угода з правосуддям чи з совістю? Звідки у хабарника Ковальчука 2 мільйони гривень — ніхто не питає

Схоже, нова традиція в українських судах: спіймали на хабарі — заплати частину награбованого, пообіцяй щось армії — і йди додому. ВАКС (Вищий антикорупційний суд) затвердив угоду про визнання винуватості з Дмитром Ковальчуком, колишнім заступником директора КП «Київська спадщина», фігурантом гучної справи депутата Владислава Трубіцина.

📌 Ковальчука засудили до 6 років позбавлення волі, з конфіскацією двох земельних ділянок у Бориспільському районі. Але тут же — звільнили від відбування покарання, давши рік іспитового строку. В обмін — обіцянка: перерахувати на ЗСУ 1,3 млн грн.

🧮 Застава в розмірі 893 тис. грн уже автоматично пішла на потреби армії. Решту — обіцяють сплатити згодом.
Окреме питання — звідки ці кошти в людини, яку щойно визнали хабарником?
Бо якщо посадовець, викритий у корупції, легко дістає з кишені 2 мільйони гривень — то це вже не угода з правосуддям. Це відкуп.

🤔 Де логіка?

  • Хабарник визнає провину

  • Отримує умовне

  • Частину "застави" кидають на ЗСУ — і все?

  • Суд щасливий. Суспільство мовчить?

🕳 А тим часом...

Головний фігурант справи — депутат Київради Владислав Трубіцин, за даними слідства, організував масштабну схему поборів із підприємців за розміщення МАФів.
👉 Він втік за кордон і досі не повернувся.

А його підлеглі з мільйонами готівки в кишенях — уже на свободі.

Правосуддя по-українськи:
Признай провину, пожертвуй частину вкраденого на ЗСУ — і отримай рік "на випробувальний".

Нова етика чи стара схема з патріотичним фасадом?

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.