😡 Скандал навколо Favbet: компанія колишнього громадянина рф Андрія Матюхи уникала податків і працювала без ліцензії роками😡 Скандал навколо Favbet: компанія колишнього громадянина рф Андрія Матюхи уникала податків і працювала без ліцензії роками

😡 Скандал навколо Favbet: компанія колишнього громадянина рф Андрія Матюхи уникала податків і працювала без ліцензії роками

Букмекерська компанія Favbet, яку пов'язують із колишнім громадянином рф Андрієм Матюхою, опинилася в центрі гучного скандалу. Компанія накопичила низку порушень, що можуть стати підставою для відкриття кримінальних проваджень, позбавлення ліцензій та навіть введення санкцій.

🔍 Нелегальна діяльність Favbet: роки поза законом

Favbet дозволяв собі працювати нелегально протягом двох років з моменту легалізації ринку азартних ігор в Україні у 2020 році. Інші оператори грального бізнесу в цей час сплачували до державного бюджету сотні мільйонів гривень за ліцензії та податки, тоді як Favbet продовжував приймати ставки без ліцензії аж до 28 грудня 2022 року, коли нарешті офіційно оформив дозвіл на букмекерську діяльність.

Поки Favbet отримав ліцензію, компанія активно працювала через сайти www.favbet com та www.favorit com.ua. За цей час державний бюджет міг втратити мільйони гривень через ухилення компанії від сплати податків.

💸 Збитки чи приховані доходи? Підозріла фінансова звітність

Згідно з фінансовими звітами, ТОВ «Букмекерська компанія «Фавбет»:

  • 2021 рік — закінчила зі збитками 31 млн грн
  • 2022 рік — збитки зросли до 40 млн грн

Проте вже у 2023 році, коли компанія оформила ліцензію, Favbet раптово показав дохід у 9,8 млрд грн та чистий прибуток у 1,7 млрд грн.

Цей різкий стрибок свідчить, що компанія могла приховувати прибутки у 2021-2022 роках, працюючи нелегально. Однак жоден правоохоронний орган, попри очевидні ознаки порушень, цього не зауважив.

🧾 Мінімізація податків і ліцензії в рф та Білорусі

Favbet досі не анулював свої торгові марки у рф та Білорусі, що викликає підозри щодо потенційного фінансування бізнесу в країнах-агресорах. В Україні компанія займається мінімізацією податкових зобов’язань, уникаючи відповідальності за порушення. Поки інші оператори азартних ігор притягуються до відповідальності, Favbet залишається "недоторканним брендом".

⚖️ Чому правоохоронці не реагують?

Суспільство ставить питання: чому Favbet, маючи стільки очевидних порушень, уникає покарання? Правоохоронні органи поки не коментують ситуацію, однак експерти вважають, що компанія скористалася прогалинами в законодавстві або можливим лобізмом.

📢 Заклик до контролюючих органів:
Антикорупційні та правоохоронні органи мають перевірити діяльність Favbet за попередні роки, щоб з’ясувати масштаби можливого ухилення від податків та чи не має компанія прихованих зв’язків із російським бізнесом.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Олег Горецький про медіацію: чому конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок

Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.