Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.
Вчергове звернутися до питання кваліфікації діянь за ст. 209 Кримінального кодексу України (далі — КК) мене підштовхнув вирок ВАКС від 23.06.2023 у справі № 991/6729/26, яким затверджено угоду про визнання винуватості.
Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.
Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.
Народний депутат Ярослав Железняк заявив про можливі факти масштабного шахрайства та ухилення від сплати податків з боку осіб, які позиціонують себе як «політичні маги» та активно працюють у публічному просторі.
Мешканці будинків поблизу дитячої лікарні "Охматдит" у Києві виступають проти зведення 10-поверхівки на останній зеленій ділянці кварталу та прибудинковій території.